Соціальна згуртованість та її значення для стабільності та розвитку регіону

1 Листопада 2020 без коментарів

Значення згуртованості для стабільності та розвитку регіону

Серед основних чинників розвитку регіонів та громад поряд із ефективним врядуванням та раціональним використанням ресурсного потенціалу, важливе місце займає і рівень їх згуртованості. Безумовно, здійснення реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яке обумовило збільшення обсягів місцевих бюджетів та передачі повноважень на базовий рівень АТУ (рівень міст, селищ, сіл та територіальних громад) створило передумови для реалізації складових потенціалу розвитку окремих територій.

Проте використання позитивних наслідків децентралізації неможливе без забезпечення консолідованості їх дій, наявності стійкого партнерства та, що найголовніше, відсутності гострих протиріч і низької  конфліктогенності в середині громади. Згадані вище фактори безпосередньо впливають саме на стійкість громади в умовах дії локальних ризиків (наприклад наслідків стихійних лих) або впливу непрогнозованих  факторів (як-от пандемія COVID-19).

Специфіка Закарпаття

Висока згуртованість має особливе значення для громад та регіонів із поліетнічною структурою населення. Найбільш показовим прикладом є Закарпаття де етнічна «строкатість» накладається на депресивність економіки, істотні диспропорції у розвитку гірських, передгірських та рівнинних територій, масштабну трудову міграцію. «Тягар» соціально-економічних проблем доповнюється специфікою політичних процесів, що мають місце в регіоні і їх слід оцінювати в контексті євроінтеграційних прагнень України. У цьому контексті варто згадати загострення україно-угорських міждержавних відносин внаслідок розбіжностей навколо питань реалізації прав та потреб національних меншин (передусім угорської спільноти Закарпаття) та їх політичних наслідків. Йдеться про кризу у відносинах між Україною та Угорщиною (пік якої припав на 2017-2018 рр.) і був пов’язаний із змінами до законодавства України в сфері мовної політики та освіти, які негативно сприйняли як представники громадських організацій угорців на Закарпатті так і Угорщина, що призвело до низки зовнішньополітичних наслідків передусім блокування Будапештом засідань комісії Україна-НАТО.

Це часто стає причиною сприйняття Закарпаття як депресивного та стабільно дотаційного регіону, а також поширення стереотипного образу «проблемної периферії», в якій процвітають дезінтеграційні прагнення місцевої політичної еліти.

 

Які ризики несе низький рівень згуртованості?

  • Нездатність вчасно мобілізувати наявні ресурси та об’єднати зусилля у ході вирішення актуальних проблем.
  • Соціальна роз’єднаність регіону, де нерозвинена культура соціального партнерства та співробітництва приречені стати «полем битви» регіональних еліт, які будуть ставити особисті та корпоративні інтереси вище за благоустрій регіону.
  • Зниження рівня згуртованості та, до прикладу, прецеденти загострення міжетнічних відносин, також потенційно можуть стати причинами кризи у відносинах між Україною та країнами ЄС, обумовити погіршення міжнародного іміджу України (що в свою чергу впливає на інвестиційну привабливість регіону, сферу транскордонного співробітництва і т. д.).

Досягнення згуртованості регіону та громад

Прикордонний поліетнічний регіон Закарпаття є показовими прикладом взаємопов’язаності соціальної згуртованості (особливо її міжетнічної складової) та політичної стабільності, показників соціально-економічного розвитку, спроможності громад та регіону протистояти актуальним викликам. Управлінське та організаційне посилення місцевих громад та, зокрема, збільшення обсягів місцевих бюджетів закономірно призводить до необхідності забезпечення достатнього рівня згуртованості (особливо територій із поліетнічною структурою населення) задля ефективної реалізації розширених повноважень в управлінні наявними ресурсами.

Посилюється значення поступового впровадження нових підходів до згуртування громад та регіону, що має ґрунтуватися на поєднанні таких компонентів як:

  • Забезпечення інклюзивності – всебічного співробітництва із місцевими стейкхолдерами (місцевий бізнес, неурядові експертні центри, агенції регіонального розвитку, наукові установи, університети, регіональні офіси міжнародних програм, громадські організації зокрема ті, що представляють інтереси національних меншин, волонтери та активісти). Таким чином, повинно відбутись утвердження соціальної відповідальності усіх учасників та розуміння власної залученості у процес формування майбутнього Закарпаття;
  • Об’єднання зусиль громад та регіону навколо цілей соціально-економічного розвитку. Наприклад промоція матеріальної та нематеріальної спадщини поліетнічного регіону в рамках розвитку туризму та суміжних сфер (готельно-ресторанний бізнес, пасажирські перевезення, крафтове господарство, ремісничі майстерні тощо);
  • Соціально орієнтована просвітницька діяльність (для протидії дезінтеграційним чинникам), яка має унеможливити поширення в суспільстві ксенофобії, інтолерантності, етноцентризму та негативних стереотипів (зокрема уявлень про історичну ворожнечу між етносами).

 

Анатолій ГОЛОВКА