ЗАКАРПАТТЯ МІЖ МІФАМИ І ФАКТАМИ: ЯК ПРОТИДІЯТИ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

У вівторок, 21 жовтня, в Ужгородському прес-клубі відбувся круглий стіл, головною темою якого стало «Закарпаття між фактами і міфами: роль ЗМІ та громадського сектору у протидії дезінформаційним кампаніям».
Учасники обговорили те, як дезінформація у військовий час впливає на комунікацію з сусідніми країнами (від політичного до побутового рівня), на що впливає і які наслідки таких дій. Як локальні медіа можуть зміцнювати довіру суспільства та добросусідські стосунки між регіонами, чому важливо співпрацювати медійникам, а також що слід враховувати у підготовці майбутніх журналістів.

У своєму виступі, керівник Центру аналізу регіональних ризиків Анатолій Головка визначив, що серед найбільш характерних особливостей регіону Закарпаття, які першими спадають на думку, географічне положення – найзахідніший регіон, межує з чотирма країнами ЄС та НАТО; етнічна та конфесійна строкатість. Це накладається на історичні та культурні зв’язки із сусідніми регіонами історичну спадщину, сформовану протягом десятиліть мережу ділових та гуманітарних контактів між ними, активне транскордонне співробітництво.

З огляду на перераховані чинники ми можемо говорити про взаємопов’язаність розвитку Закарпаття та інших регіонів, які входять до , умовно його назвемо, Карпатського макрорегіону. Тому наявні тенденції та проблеми, наприклад в сфері міжетнічних відносин впливають не тільки на розвиток регіону, але й на стан добросусідства, а наразі навіть ширше – на підтримку України та реалізацію наших євроінтеграційних прагнень.

Особливу роль тут, безумовно, відіграє інформаційна сфера. Суттєвим викликом наразі варто вважати поширення в ЗМІ, соціальних мережах, інтернет-мережі та телебаченні дезінформації, фейків та негативних стереотипів (напр. уявлень про історичну ворожнечу між етносами), що особливо загострилось в умовах викликів воєнного часу. Найбільш яскравим прикладом є ситуація навколо угорської спільноти Закарпаття в контексті розвитку українсько-угорських відносин. В інформаційному полі простежуються різні (часто діаметрально різні) висвітлення та трактування одних і тих самих резонансних подій: починаючи від вибухів в офісі Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді (лютий 2018 р.) і завершуючи підпалом церкви в с. Паладь-Комарівці та провокативних антиугорських написах (липень 2025 р.) та ін.

Є багато чинників, які обумовлюють такий стан справ, але серед найбільш загальних можна відмітити:

• Використання окремими політиками та політсилами таких резонансних подій для акумуляції власної електоральної підтримки (наприклад в контексті культивування образу зовнішнього ворога).
• Не варто забувати про зацікавленість третьої сторони – російська мережа агентурної розвідки, а також проросійські політики та ЗМІ прямо чи опосередковано можуть здійснювати заходи сприяння штучному нагнітанню суперечностей та нестабільності на західному кордоні України.
• До того ж до негативних подій та явищ завжди більше уваги і вони швидше розповсюджуються в інформаційному полі.

Яким чином можна протидіяти цьому?

Вирішення таких завдань є складним та постійним процесом, який вимагає комплексного підходу. Насамперед відмітимо важливе значення відповідних заходів у інформаційній сфері для просування позитивного порядку денного. До прикладу, у випадку українсько-угорських відносин доречно висвітлювати життєвий досвід представників угорської спільноти, які наразі несуть службу в складі Збройних сил України та інших українських військових формувань, волонтерську діяльність етнічних угорців (як в Україні так і в Угорщині), орієнтованій на підтримку ВПО та постраждалих від війни осіб тощо. Важливим є й здійснення заходів сприяння медіаграмотності населення, сприяння критичному сприйняттю інформації.

Для протидії поширенню «мови ворожнечі» доцільно ініціювати розроблення Професійного кодексу поведінки журналістів за участі та під координацією компетентних органів України та країн-партнерів.

Укладання угоди про співпрацю в інформаційній сфері могло б стати важливим кроком до зниження напруги, особливо у випадках, коли радикальні політичні сили намагаються штучно провокувати конфлікти. Крім того, це створить передумови для формування спільного медійного простору, який сприятиме підготовці спільного контенту, проведенню інформаційно-просвітницьких заходів та розширенню професійного діалогу між журналістами.

Варто також підтримати розвиток симетричного партнерства між ЗМІ України та країн-партнерів шляхом організації робочих поїздок, стажувань і спільних проєктів, що сприятиме обміну досвідом і узгодженню подальших ініціатив.