Проміжні вибори у США: політичні наслідки перемоги демократів та перспективи для України

Представляємо вашій увазі аналітичну статтю Василя Ільницького, присвячену результатам проміжних виборів до Конгресу США та їхнім можливим наслідкам для американської внутрішньої і зовнішньої політики. Особливу увагу в матеріалі приділено експертній оцінці Анатолія Головки — голови правління Центру аналізу регіональних ризиків, провідного наукового співробітника сектору досліджень Західного регіону Національного інституту стратегічних досліджень, який аналізує причини електоральних змін, перспективи трансформації політичного курсу США та потенційний вплив результатів виборів на подальшу підтримку України.

До американців повертається Божий дар прозріння. Останні вагомі події у світовій політиці дають дуже обережні сподівання на те, що хмільне вино махрового популізму, котрим упродовж останніх десятиліть так щедро гостили своїх виборців безвідповідальні політики усіх країн практично в усьому цивілізованому світі, починає мало-помалу вивітрюватися з брутально обдурених мізків соціуму. Це закономірно, бо популізм апріорі не може стати шляхом для прогресу та розвитку, а лише до занепаду та розчарування. Дозволити собі робити такі припущення дають підстави й попередні підсумки проміжних виборів до Конгресу США, що відбулися 3 листопада цього року. Впевнену перемогу на них здобули представники демократичної партії, за котрих, поза усяким сумнівом, вболівали єврооптимісти України та євроатлантисти усієї євроспільноти.

Коротко

• Поразка республіканців стала результатом антисистемної, антисоюзницької зовнішньої політики нинішнього президента США, його загравання з диктаторськими режимами, що неприпустимо для країни, котра упродовж десятиліть слугувала форпостом світової демократії
• Оновлений Конгрес відразу приступить до формування слідчих комісій, які будуть готувати фундамент для імпічменту
• На столі у Трампа є три опції. Перша – швидка переможна війна в Ірані. Друга – змусити Україну до миру. Третя – захопити Кубу.
• Європейцям варто готуватися до посилення гібридних атак по всьому ЄС
• Поразка республіканців – електоральний сигнал президенту США про незгоду суспільства з поточним курсом: правопопулістською риторикою, тарифними війнами та економічним тиском
• Контроль демократів над обома палатами Конгресу створює більш сприятливий ґрунт для допомоги Україні, оскільки саме Конгрес ухвалює рішення щодо бюджетних асигнувань

Станом на момент написання матеріалу результати цьогорічних виборчих перегонів у США (без досі непорахованих голосів у штатах Міссісіпі та Аляска) є такими:

• Сенат (верхня палата): демократи забезпечують собі щонайменше 54 місця, тоді як республіканці втрачають більшість і мають 44 місця, а для більшості потрібно щонайменше 51 мандат із 100.
• Палата представників (нижня палата): демократична партія набирає понад 228 місць (для більшості потрібно 218 мандатів із 435), забезпечуючи собі контроль і над нижньою палатою.

Відома в Україні уродженка Чернігівщини республіканка Вікторія Спартц програла вибори. Водночас до Палати представників від штату Вірджинія обраний політик українського походження, уродженець Києва Євген Віндман, який відіграв важливу роль у першій спробі імпічменту Трампа. Він здобув 59,7% голосів, випередивши республіканця Дуга Олліванта (37,75%).

Євгену Віндману 51 рік, він підполковник армії США у відставці та правник і політик, брат-близнюк іншого американського політика – Олександра Віндмана. Брати народилися в Києві у 1975 році. Дитинство хлопців минуло в Брукліні, популярному серед українців районі Нью-Йорка.

Вперше ім’я Віндманів прозвучало у зв’язку із імпічментом проти президента США Дональда Трампа. Брати Віндмани обіймали високі посади в Раді національної безпеки США за першої каденції Трампа і стали його викривачами. Олександр першим повідомив про дзвінок Трампа Президенту Володимиру Зеленському в 2019 р., і тиск з метою розслідування справи щодо компанії Burisma, з якою був пов’язаний син Джо Байдена Гантер, а Євген підтвердив цей факт. Що й спричинило початок процедури імпічменту. Згодом братів було звільнено з посад. Та вже у листопаді 2024 року Євген Віндман переміг на виборах до Палати представників у Вірджинії і увійшов до великої політики.

Реагуючи на результати проміжних виборів до Конгресу, на яких республіканська партія втратила контроль над Сенатом та Палатою представників, президент Дональд Трамп заявив у звичній для нього манері: республіканці перемогли б із розгромним рахунком, якби його ім’я було у виборчих бюлетенях. Хоча, насправді, усе є з точністю до навпаки: нищівна поразка республіканців стала результатом антисистемної, антисоюзницької зовнішньої політики нинішнього президента США, його загравання з диктаторськими режимами, що є неприроднім і неприпустимим для країни, котра упродовж десятиліть слугувала форпостом світової демократії.

«Поразка республіканської партії на проміжних виборах до Конгресу США є свідченням закінчення ери Дональда Трампа. Громадяни дали президенту зрозуміти, що незадоволені його другим терміном, і рішуче проголосували за обмеження повноважень, – пише колумністка The Guardian Мойра Донеган. – Нарешті пролунав похоронний дзвін трампізму». Відтепер, маючи більшість у Сенаті, демократи зможуть проводити розслідування щодо діяльності Трампа та членів його кабінету, привертаючи увагу громадськості до питань свого порядку денного, відстоювати конституційні прерогативи Конгресу та блокувати призначення республіканцями суддів.

Український журналіст і політолог Вадим Денисенко вважає, що Трамп програв обидві палати. Тепер головна інтрига найближчих днів – чи наважиться він на продовження воєнної операції в Ірані і на скільки збільшить тиск на Україну в найближчі тижні? Свої міркування він виклав у дописі на своїй сторінці в соцмережі:

“– поразка республіканців може дати старт у великій дискусії всередині партії щодо майбутнього. І головна битва – це битва між MAGA та старою партією. Від результатів цієї битви залежить не лише кандидатура наступного президента, але, в кардинальному варіанті, навіть можливість голосування частини республіканців за імпічмент самому Трампу;

– Конгрес проведе своє перше засідання в оновленому складі 3 січня. Трампу зараз вкрай потрібна якась перемога, щоб вийти на це перше засідання з сильними козирями. Справа в тому, що оновлений Конгрес, після обрання свого спікера, відразу приступить до формування слідчих комісій, які будуть готувати фундамент для імпічменту. І Трампу потрібно мати можливість інформаційно перебивати цю тему. А, в ідеалі, спробувати перейти в наступ;

– зараз на столі у Трампа є три опції. Зразу скажу, що всі три сумнівні. Перша – швидка переможна війна в Ірані. Друга – змусити Україну до миру. Третя – захопити Кубу. Я вважаю, всі три цілі є майже нереалістичними, але виходячи з логіки Трампа він може почати рухатися в цих напрямках. Тому, нам потрібно готуватися до посилення тиску;

– на цьому фоні, з великою долею імовірності, можна припустити, що РФ почне згортати, так званий, трек Дмітрієва, розуміючи, що можливості Трампа стають більш обмеженими. А відтак, розраховувати на те, що Трамп примусить Європу зняти санкції, поки не доводиться. Саме тому, схоже, європейцям варто готуватися до посилення гібридних атак по всьому ЄС;

– щодо наших переговорів, то вони не мають шансів на успіх (Мєдінскій, як головний переговорник – це вже діагноз). Переговорне вікно можливостей закрилося ще місяць тому. Зараз – це лише імітація”.

А ось думка провідного наукового співробітника сектору досліджень Західного регіону Національного інституту стратегічних досліджень, голови правління Центру аналізу регіональних ризиків (м. Ужгород) Анатолія Головки:

«Американські медіа охарактеризували результати проміжних виборів 3 листопада 2026 року, як «Синє цунамі». Термін «цунамі» в американському політичному дискурсі використовують для позначення різкого зсуву в уподобаннях виборців, коли одна з двох домінуючих партій здобуває розгромну перемогу. А в цьому випадку таке формулювання, можливо, навіть занадто м’яке.

Безперечно, перемога опозиції на проміжних виборах для США – річ не те щоб унікальна. Правлячій партії нечасто вдається втримати більшість за таких обставин (це одна з своєрідних та ключових особливостей американської системи стримувань і противаг). Однак цього разу вражають саме масштаби!

Схоже, навіть самі демократи не очікували такого успіху, до останнього побоюючись реваншу республіканців, з певною знервованістю спираючись на соціологію, яка могла бути помилковою. Соціологи справді помилилися, але в тому, що суттєво недооцінили реальний рівень підтримки демократичної партії, або радше непідтримки республіканців та особисто Трампа.

Які головні успіхи демократів? Перелік суттєвий, тому зосередимося на найбільш показових зрушеннях у політичному ландшафті США.

Найперше, демократи здобули більшість в обох палатах Конгресу і Палаті представників та Сенаті. Також йдеться про падіння республіканських «форпостів», особливо на півдні країни. Найбільшим політичним струсом стала перемога демократів у традиційно консервативних штатах Півдня. Насамперед, йдеться про Техас, де демократична партія не перемагала на виборах такого рівня протягом останніх десятиліть. Кандидат від демократів Джеймс Таларіко переміг в боротьбі за крісло в Сенаті, а Джина Хінохоса виграла губернаторські вибори, здолавши Грега Ебботта, який очолював штат понад 10 років. На тлі Техасу не менш показовим став успіх демократів у штатах Огайо, Айова та Південна Кароліна.

Політичні наслідки. Результати цих виборів особливо контрастують із провальною для демпартії виборчою кампанією 2024 року: наразі демократи взяли переконливий реванш. Успіх у традиційно республіканських штатах – це серйозна заявка на президентську кампанію 2028 року. Отримання демократами підтримки в республіканських штатах, зокрема в Техасі (який дає 40 голосів Колегії виборників) ламає класичну виборчу математику республіканців: з огляду на принцип «переможець отримує все», можлива втрата Техасу в 2028 році позбавляє республіканську партію одного із головних «резервів».

Це чіткий електоральний сигнал чинній адміністрації США про незгоду суспільства з поточним курсом: правопопулістською риторикою, загостренням на Близькому Сході, тарифними війнами та економічним тиском на громадян, зокрема зростанням цін на пальне, що прискорило інфляцію та вдарило по фермерах, традиційній базі Трампа.

Президент та його оточення, які інвестували значні медійні та політичні ресурси в кампанію, схоже, тверезо оцінюють ситуацію. Про це, принаймні, свідчить підкреслено стримана риторика після виборів: відсутність звинувачень у «фальсифікаціях» чи конспірології, а натомість – визнання результатів і заяви про готовність до співпраці із демократами.

Для республіканської партії ця поразка стане приводом для глибокого переосмислення політичної стратегії. Перш за все, це знаменуватиме початок поступового відходу від концепції «партії Трампа» та послаблення його особистого впливу, який ґрунтувався начебто на його підтримці електоратом.

Що це означає для світу та України? Найперше, демократична більшість у Конгресі отримає важелі контролю над бюджетом та законодавчими ініціативами. Це змістить фокус уваги адміністрації Трампа, оскільки доведеться витрачати час та ресурси на внутрішньополітичні компроміси, зменшуючи простір для односторонніх дій у зовнішній політиці, що було характерним до проміжних виборів.

Втрата монопольного становища, можливо, стане чинником стабілізації і змусить республіканців орієнтуватись на пошук міжпартійного консенсусу. Що, ймовірно, поверне зовнішню політику США в більш передбачувані рамки. Також контроль демократів над обома палатами Конгресу створює все ж більш сприятливий ґрунт (в порівнянні із періодом домінування республіканців) для програм допомоги Україні, оскільки саме Конгрес ухвалює рішення щодо бюджетних асигнувань».

Промовистою є оцінка результатів американських перегонів і «на болотах». Офіційно Кремль не вітає, але й не засуджує перемогу демократів і далі говорить про Трампа, як про посередника. Водночас, впливові прокремлівські автори пишуть, що домовленості з Трампом тепер втрачають свою вагу.

Які з цих сценаріїв стануть реальністю – покаже найближчий час, коли поствиборчі емоції вщухнуть, поступившись прагматичним політичним рішенням. Але найважливішим і неспростовним результатом перегонів є свідчення того, що до американців повертається Божий дар прозріння. Добре було б, якби він дістався і Європі. Спільно з Україною, звісно.

Автор статті Василь Ільницький

Фото: Architect of the Capitol / Wikimedia Commons