Множинне громадянство

26 Червня 2020 без коментарів

Легалізація можливості мати більше ніж один паспорт в Україні є дуже суперечливою темою, якій приділяють увагу не тільки політики, експерти та ЗМІ, але й зацікавлені у використанні вигоди від множинного громадянства пересічні українці. А вигоди досить суттєві – більше можливостей щодо безбар’єрних подорожей,  легального працевлаштування за кордоном, тощо. Ба більше, чисельність осіб, які мають декілька паспортів зростає (що є результатом процесів глобалізації, зростання інтенсивності міжнародних міграцій), а 75 % держав світу не обмежують набуття власними громадянами іншого громадянства і не вимагають від іммігрантів відмови від попереднього громадянства як умови для натуралізації. Це не говорячи вже про необхідність зміцнення зв’язків із численною Українською діаспорою (чому якраз сприятиме легалізація множинного громадянства).

Ніби все очевидно – множинне громадянство несе тільки позитивний ефект… якби не численні «але».

У цьому контексті варто згадати про жителів прикордоння (Закарпатської, Чернівецької, Одеської областей), які, окрім українського, мають також угорські, румунські паспорти. Це без врахування прецедентів «російської політики паспортизації», яка має більш ніж очевидні наслідки для національної безпеки України.

Окремим питанням є наявність кількох паспортів у представників органів місцевого самоврядування та державної влади… інтересам, якої країни вони будуть служити?

На ці та інші питання можна дискутувати дуже довго, але ми пропонуємо проаналізувати ситуацію самостійно на основі нижченаведених фактів:

В контексті даного питання, наявні суперечки щодо вірного тлумачення українського законодавства. Згадуючи статтю 4 Конституції України («В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом»), в ході круглого столу «Подвійне (множинне) громадянство: реальний стан, виклики, реакція держави та суспільства», народний депутат С. Юраш зазначив, що «Українське законодавство каже про єдинство громадянства – у Вас не може бути паспорту Києва, Чернігова чи Львову. У Вас є паспорт громадянина України». Стаття 2 Закону «Про громадянство України» передбачає, що «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Це формулювання не слід розглядати як заборону мати ще один паспорт. Проте, у разі наявності множинного громадянства держава розглядатиме особу виключно у статусі громадянина України.

Також слід згадати проєкт закону № 2590 «Про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства», який, у цілому, не передбачає легалізації множинного громадянства, але, по-перше, розширює коло осіб, яких закон не зобов’язує при набутті громадянства України вийти із попереднього громадянства, по-друге, скасовує норму про добровільне набуття громадянами України іноземного громадянства як підставу для втрати громадянства України, по-третє, обмежує водночас можливості біпатридів обіймати державні посади.

Однак правові аспекти ініціатив з лібералізації політики щодо множинного громадянства не мають настільки суттєвого значення на відміну від потенційних політичних, безпекових та соціально-економічних наслідків, серед яких варто виділити:

Потенційні позитивні наслідки:

  • Розширення можливостей офіційного працевлаштування для українських трудових мігрантів; зниження рівня нелегального працевлаштування українців за кордоном та поява умов для поетапної детінізації міграційних процесів. Як наслідок двох зазначених вище тез – врегулювання кола питань, пов’язаних із врахуванням набутих прав та стажу щодо пенсійного забезпечення.
  • Розширення інструментів освітньої мобільності та можливості отримання українськими студентами безкоштовної освіти у державних вузах Європи. Зміцнення потенціалу наукової співпраці, зокрема, можливість українських вчених керувати здобувачами в іноземних ВУЗах та науково-дослідних установах.
  • Можливість отримання більш реальної статистики щодо кількості осіб із множинним громадянством та об’єктивного бачення ситуації у даній сфері (наразі значна частина з них приховує наявність «другого паспорту»).
  • Зміцнення зв’язків між Українською діаспорою за кордоном та Українською Державою, одним із потенційних наслідків чого буде зростання перспектив для взаємодії із представниками діаспори у ході забезпечення національних інтересів України за кордоном.

Потенційні ризики:

  • Можливе посилення процесу відтоку трудових ресурсів, науковців та молоді за кордон, особливо в прикордонних регіонах, які найбільше охоплені масовою міграцією.
  • Можливість витоку інформації з обмеженим доступом через посадовців, які мають множинне громадянство.
  • Цілеспрямований вплив іноземних держав на прийняття рішень місцевими політиками та управлінцями в обмін на лояльне ставлення щодо отримання другого громадянства або спрощення процесу його набуття.
  • Використання сусідніми країнами можливості надання свого громадянства громадянам України як інструменту залучення окремих територій в сферу свого політичного впливу.

 Замість висновку:

Питання множинного громадянства справді є досить суперечливим і обрати ту чи іншу сторону у цій дискусії складно. Між експертами, політиками, журналістами побутують різні, а інколи діаметрально протилежні думки щодо шляхів унормування цього кола питань. Єдине, що важливо – це зберігати медіаграмотність і не піддаватись на маніпуляції як з одного, так із іншого боку.

Анатолій ГОЛОВКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *