Роздуми про ризики та можливості запровадження спеціальних економічних зон

26 Квітня 2021 без коментарів

Ідея поновлення дії спеціальних (вільних) економічних зон (далі СЕЗ) стає все більш затребуваною в окремих регіонах України, зокрема в Закарпатті. Отже, висловлюючи виключно суб’єктивні (!) роздуми щодо потенційних ризиків та можливостей, які можуть виникнути у ході запровадження таких режимів, пропоную власні роздуми за заданою темитикою.

Що таке спеціальна економічна зона?

Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» визначає СЕЗ як «частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний  правовий режим економічної діяльності та  порядок  застосування  і  дії законодавства  України… на цій території запроваджуються пільгові умови економічної діяльності».

Простими словами СЕЗ – це один із інструментів регіонального розвитку, який полягає у впровадженні на окремих територіях спеціальних правових механізмів регулювання економічної діяльності при яких можливе заохочення інвестиційної активності шляхом надання пільг та преференцій для інвесторів. Це сприяє створенню нових робочих місць, розвитку окремих галузей економіки, впровадженню інновацій та модернізації виробництва, трансферу технологій і т. д. Використання таких інструментів обумовлено прагненнями забезпечення динамічного розвитку регіональної економіки в умовах дефіциту власного капіталу і необхідності залучення зовнішніх інвестицій.

В Україні було створено 11 спеціальних економічних зон: Славутич (м. Славутич); Азов (м. Маріуполь); Донецьк (м. Донецьк); Закарпаття (Ужгородський та Мукачівський р-ни); Яворів (Яворівський район); Курортополіс Трускавець (м. Трускавець); Порто-франко (м. Одеса); Порт Крим (м. Керч); Миколаїв (м. Миколаїв); Рені (м. Рені); Інтерпорт Ковель (Ковельський район та м. Ковель) – через нормативну незавершеність СЕЗ «Інтерпорт Ковель» так і не розпочала свою діяльність – необхідний для цього закон «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель» Верховною Радою так і не був прийнятий.

Наскільки актуальне це питання в Україні на даний момент?

Зокрема йдеться про Донецьку та Луганську області, які найбільше потерпають від наслідків складної воєнно-політичної ситуації, зовнішньої агресії дій та окупації частини територій.  Ідея створення вільної економічної зони на Донбасі стало одним із питань на ініційованому Офісом Президента всеукраїнському опитуванні 25 жовтня 2020 р. – тоді цю ідею підтримали більше 46% усіх опитаних.

Але ідея створення СЕЗ популярна не тільки на Донбасі…

Голова Офісу Президента Андрій Єрмак вже згадував, що СЕЗ можуть створюватись не тільки на Донбасі, але й на території західноукраїнських областей.

І  в цьому контексті перший регіон, який спадає на думку – Закарпаття.

Чому саме Закарпаття?

Область вже має досвід функціонування «СЕЗ Закарпаття», яка розпочала діяльність з 2001 року і поширювалась на територію Ужгородського та Мукачівського районів.

Як справедливо зазначає О. Єгорова, функціонування СЕЗ «Закарпаття» стало найбільш успішним прикладом взаємодії із зовнішніми інвесторами. В період із 2001 по 2004 роки на території Закарпатської області розпочали роботу такі підприємства як «Yazaki», «Jabil», «Flextronics», Volkswagen AG», «Skoda» та ін.

Частково цей успіх був пов’язаний із географічною близькістю до країн ЄС та цілою мережею транскордонних зв’язків та ділових контактів, які встановлені між областю та сусідніми країнами, частково із людським та ресурсним потенціалом області, який довгий час просто був незадіяний (що, очевидно, й спричинило депресивність області та велику за обсягом трудову міграцію).

Згортання «преференційної» політики

Тенденція до планомірного завершення процесів надання преференцій (не тільки в Закарпатті) розпочалась у 2005 році – із прийняттям Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», який, фактично, скасовував пільги для суб’єктів економічної діяльності на території СЕЗ. Такий крок викликає серед експертів багато запитань, оскільки закон «Про Державний бюджет» не може скасовувати дії інших нормативно-правових актів, зокрема законів про функціонування СЕЗ.

Економічні суб’єкти, що реалізовували свою інвестиційну та підприємницьку діяльність в рамка СЕЗ сприйняли такий крок як невиконання державними структурами України взятих зобов’язань – прийняті в кінці 1990-х – на початку 2000-х рр. нормативно-правові акти засвідчили курс на незмінність декларованих пільгових умов та наданих преференцій. В світлі згортання «преференційної» політики постраждав міжнародний імідж України – внаслідок описаних вище подій вона сприймалась інвесторами як країна, що схильна відмовлятися від взятих на себе зобов’язань та декларованих гарантій, а тому і не може бути надійним економічним партнером.

Ризики та аргументи противників ідеї поновлення СЕЗ

Слід розуміти, що ліквідація СЕЗ не відбулась миттєво – їй передувала довга інформаційна кампанія із чіткими меседжами та аргументами, які є досить суттєвими і в умовах сьогодення:

  • СЕЗ в певній мірі йде в розріз із основними ідеями децентралізації, оскільки створює нерівні умови і можливості для розвитку регіонів та громад. Більше того, створення СЕЗ в одному регіоні може спровокувати вимоги від інших регіонів, мовляв «даєте пільги Закарпаттю, то дайте й нам…»;
  • Негативний вплив на функціонування конкурентного ринкового середовища – на територіях функціонування СЕЗ економічними суб’єктами часто практикувалось незаконне використання наданих податкових та митних пільг для власної вигоди – підготовлені для експорту товари направлялись на внутрішній український ринок, що негативно впливало на ринкові механізми конкуренції та ціноутворення (внаслідок таких дій інші товари втрачали конкурентоспроможність), при цьому мала місце і корупційна складова – незаконні оборудки часто «покривались» чиновниками за хабарі.
  • Врешті решт, інвестори можуть просто не захотіти «ступати на ті ж самі граблі» – як уже згадувалось вище, згортання преференційної політики не сприяло формуванню в України іміджу як надійного економічного партнера. До цього можна додати ще й відсутність чесних судів, превалювання особистих та корпоративних інтересів місцевих еліт в порядку денному регіонів, численні корупційні скандали, прецеденти розкрадання бюджетних коштів і т. д.

Замість висновку

Важливо розуміти, що впровадження СЕЗ та інших форм політики для стимулювання залучення інвестицій не зможе замінити інституційні реформи (тобто встановлення прозорих «правил гри» для економічних суб’єктів). Тільки реформи можуть забезпечити економічне процвітання в довгостроковій перспективі та достатню інвестиційну привабливість країни.

Однак і СЕЗ варто розглядати як специфічний інструмент, який здатний «точково» впливати на регіональний  розвиток депресивних та слаборозвинених регіонів. В цьому не варто шукати інструмент вирішення всіх наших «бід» в соціально-економічній сфері…

Противники ідеї поновлення СЕЗ вказують на те, що умови для ведення бізнесу та економічної активності населення мають бути усюди одинакові.

Але чи можуть бути ці умови однакові усюди? Ризики стихійних лих, нерозвинена інфраструктура, низький рівень транспортної доступності, складна воєнно-політична ситуація та ряд інших об’єктивних причин, які не завжди піддаються впливу місцевої чи регіональної влад – це свідчення того, що умови для  бізнесу та економічної активності не завжди можуть бути однакові, а тому надання специфічних та спеціальних преференцій для окремих територій все ж має сенс в окремих випадках. Втім така політика має спиратися на, по-перше, науково-обґрунтовані підходи до економічної політики, по-друге, недопущення порушень ринкових механізмів конкуренції та ціноутворення, по-третє, урахування минулих помилок.

Анатолій ГОЛОВКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *