Як Будапештський меморандум може допомогти Україні?

22 Лютого 2022 без коментарів

Посилення загрози повномасштабної війни в Центрі Європи та нагнітання панічних настроїв займають сьогодні ледь не увесь інформаційний простір українських та зарубіжних ЗМІ. Особливе місце серед новин останніх днів займають дві події: 1) виступ Президента України на 58-й Мюнхенській конференції з питань безпеки; 2) Визнання Президентом РФ незалежності самопроголошених сепаратистських республік «ДНР» та «ЛНР».

Щодо дій В. Путіна – його промова викликала неабиякий резонанс, і ми чітко пов’язуємо цей виступ із класично маніпулятивними фейковими наративами російського президента щодо власного трактування історичної ретроспективи становлення Української державності, як відповідь сміливим діям українського народу в протистоянні російській навалі.

Щодо виступу Президента України – не оцінюючи, проте аналізуючи виступ вважаємо доречним підкреслити його головну тезу – ініціювання консультацій держав-гарантів Будапештського меморандуму. Водночас, В. Зеленським було наголошено, що у разі відсутності таких консультацій Україна може офіційно вважати, що

Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів.

Як зазначає український експерт Сергій Сидоренко – у разі нападу на Україну іншого підписанта меморандуму, єдине зобов’язання для Великобританії та США є тільки проведення консультацій. Безумовно, зараз не йдеться про те, що після трьох безуспішних спроб України скликати такі консультації вони відбудуться цього разу (хоча така імовірність є).

Виступ Президента України – своєрідний політичний сигнал усій міжнародній спільноті –

Україна учасник Будапештського меморандуму, який повністю виконав узяті на себе зобов’язання. Єдина країна, яка його ігнорує – Росія.

На тлі агресивної та неадекватної поведінки керівництва РФ та їх російських проксі-груп Президент України та українська політична еліта сформували для себе образ виважених та адекватних політиків, які не реагують на провокації та використовують ресурс дипломатії на повну, зміцнюючи свої зовнішньополітичні контакти із союзниками та формуючи нові міжнародні коаліції.

Поступово Україна утверджується в статусі геополітичного центру, навколо якого об’єднуються інші «регіональні гравці». Як приклад – Альянс України, Великобританії та Польщі, «Асоційоване тріо» за участі ще двох постраждалих від російської політики країн – Грузії та Молдови. А тому цілком можливим є те, що згаданий «політичний сигнал» зрозуміють і на Заході…

Основними інструментами практичного втілення Будапештського меморандуму повинні стати посилені економічні санкції, в застосуванні яких Київ має переконати Західні демократії.

Однак санкції застосовувались і до тепер, агресію вони не зупинили, війна триває 8 рік – що зміниться зараз?

Санкції проти мегапроєктів (як-от «Nord Stream 2») та цілих секторів російської економіки стали суттєвим інструментом тиску на Росію, але досі вони більше призводили до бідності пересічних громадян Росії, аніж до втрати активів представниками російської еліти, які продовжують збагачуватись і утримувати майже монополію на економічні ресурси країни. Ба більше, можна стверджувати, що вони призводили навіть до зіткнення економічних інтересів США та Європи.

До того ж крупні проєкти зазвичай орієнтуються не на комерційну вигоду (є сумніви, що той же «Nord Stream 2» взагалі колись окупиться), а на політичні цілі. А тому санкції проти них більше б’ють по «гаманцях» платників податків, тоді як фірми-підрядники отримали надприбутки і перебувають у безпеці. Кінцева вигода осідає на рахунках керівників таких фірм, що зв’язані із політичною елітою, а наслідки від санкцій лягають важким тягарем на населення Росії та тільки підкріплюють його невдоволення політикою Західних демократій.

Картина змінюється, якщо навіть припустити, що мішенями санкційної політики можуть стати ще й наближені до В. Путіна особи, на яких власне і «тримається» його автократичний режим.

Російська політична еліта, олігархи, менеджери крупних держкомпаній звикли «паразитувати» на громадянах Росії та російських природніх ресурсах, постійно повторюючи лозунги про «велич Російської держави» та необхідність жертв заради її національних інтересів. Водночас, освоєні на Батьківщині кошти еліта звикла витрачати в демократичних країнах Заходу, де існує захист приватної власності, прозора судова система та висока якість життя. Більше 20 років російська еліта накопичувала багатства в результаті «темних оборудок» та корупційних схем, значна частина цього багатства – величезні маєтки, яхти, мільйонні статки на банківських рахунках тощо, утримується ними за кордоном.

Перспектива втрати всього накопиченого за довгі роки майна може суттєво змінити баланс сил серед  ієрархізованої, поділеної на клани політичної еліти Росії.

Очевидним є те, що для Росії участь в Будапештському меморандумі є «болючою темою», про яку краще не згадувати. В головах російської політичної еліти сформувалося бачення про те, що Росія була вимушена порушити зобов’язання в рамках Будапештського меморандуму, оскільки цьому передувало порушення міфічних усних домовленостей між Кремлем та керівництвом НАТО щодо «нерозширення на Схід». А тому малоймовірним є добровільне повернення Москви до обговорення цього документу.

До того ж, для Росії подальше загострення ситуації на кордоні із Україною окрім стратегічних цілей (намагання за будь-яку ціну не допустити євроатлантичну інтеграцію України) допомагає вирішити ще й поточні проблеми пов’язані із збереженням легітимності влади на тлі загострення соціально-економічної ситуації. Йдеться про те, що навіть в умовах зростання світових цін на основний експортний ресурс РФ – нафту (станом на 21 лютого ціна за барель нафти марки Brent становить більше 90 дол. США), російську економіку «лихоманить» після звернення Президента РФ. Російський рубль ослабив свої позиції як відносно долара (вартість національної валюти США зросла на 3,51% до 80 рублів за долар) так і відносно євро (останній зріс на 3,36% до 90,50 рублів за євро). Продовжується падіння Індексу Московської біржі, яке розпочалося ще в листопаді 2021 року, однак на звернення В. Путіна він відреагував рекордним з 2008 року падінням.

Геополітична напруженість та санкційні ризики призвели до здешевлення акцій крупних російських компаній, як-от «Газпром» (-9,2%), «МТС» (-9%), «Сургутнефтегаз» (-7,4%), «ЛУКОЙЛ» (-5,2%), “РусГідро” (-4,8%), «Сбербанку» (-4,3%).

«Хронічні» проблеми розвитку економіки РФ нікуди не ділись. Економіка стагнує, продовжує падати рівень доходів населення, зростає заборгованість населення по кредитам… і далі по списку.

Додаємо до цього ще й посилення політичних репресій – зокрема, ще одне судилище над Навальним.

У цьому контексті зумисне загострення воєнно-політичної обстановки біля кордонів України виконує функцію своєрідної «інформаційної ширми» – така подія повністю займає порядок денний в медіа-просторі й відводить увагу як російського населення від поточних проблем в економіці та соціальній сфері так і правозахисників від численних інцидентів, пов’язаних із порушенням прав людини.

В Кремлі демонстративні погрози зброєю та формальне визнання незалежності псевдореспублік розглядають як ефективний засіб тиску на США та Європу, а також інфопривід, що здатен відволікти населення від злиднів. А тому, навіть у випадку реальних дій РФ по деескалації на кордоні із Україною, немає ніяких гарантій, що такий засіб не буде застосовуватись і в майбутньому.

Посилення економічного тиску та спрямування санкцій в бік представників політичної еліти Росії (що можна розглядати як інструмент Будапештського меморандуму) може переконати їх у недоречності таких дій, а можливо навіть у потребі прискорення транзиту влади.

Відповідно до пропозицій Голови Комітету ВР України з питань економічного розвитку Дмитра Наталухи, ідея санкційного тиску має реалізовуватись наступними кроками:

  • Обмеження торгівлі з державними компаніями країн, уряди яких порушують міжнародну безпеку, зокрема, безпосередньо захоплюють або прямо чи опосередковано сприяють втраті території іншої суверенної держави, межі якої визнані міжнародною спільнотою (надалі — держави-порушники).
  • Обмеження торгівлі з приватними компаніями, кінцевими бенефіціарами яких є публічні особи держав-порушників та/або члени їхньої сім’ї та/або пов’язані з ними особи.
  • Обмеження торгівлі з приватними компаніями, кінцевими бенефіціарами яких є особи, які мають надмірний вплив на політико-економічні процеси в державах-порушниках через їх значну економічну та політичну вагу в громадському житті таких держав (надалі — агенти значного впливу), та/або члени їх сім’ї та/або пов’язані з ними особи.
  • Арешт майна публічних осіб держав-порушників, агентів значного впливу та/або членів їхньої сім’ї та/або пов’язаних з ними осіб.
  • Арешт майна осіб, які отримують кошти або майно від держав-порушників, та/або агентів значного впливу, та/або членів їх сімей, та/або пов’язаних з ними осіб, які беруть участь у політичній діяльності або створенні або розповсюдженні повідомлень та/або матеріалів для необмеженого кола осіб (надалі – іноземні агенти).
  • Скасування віз та заборона в’їзду публічним особам держав-порушників, агентам значного впливу, іноземним агентам та/або членам їхньої сім’ї та/або пов’язаним з ними особам.
  • Видворення публічних осіб держав-порушників, агентів значного впливу, іноземних агентів та/або членів їхньої сім’ї та/або пов’язаних з ними осіб.
  • Припинення реалізації на власній території будь-яких міжнародних проектів, фінансування яких здійснюється у тому числі за рахунок бюджету держави-порушника.
  • Припинення лістингу громадських кампаній країн-порушників на фондових біржах.
  • Припинення ліцензій будь-яких ЗМІ, які фінансуються за рахунок бюджету держав-порушників, агентів значного впливу, іноземних агентів та/або членів їхньої сім’ї та/або пов’язаних з ними осіб.

Вчора, 21.02.2022 року Росія вкотре зробила постріл в бік існуючої системи колективної безпеки цивілізованого світу, визнавши «незалежність» ОРДЛО. Ми констатуємо факт, що такі дії неприхованої політики сепаратизму та розподілу, сьогодні загрожують не лише Україні, а і всьому світу, оскільки суть – лягають в основу ланцюга неконтрольованих подій з єдиною кінцевою метою – нівелювання здобутків останніх десятиліть та руйнування хиткого спокою, який так потрібен Європі.

Ми закликаємо світову спільноту вважати агресивні дії Росії тригером для введення повного пакету запланованих санкцій, адже агресія вже почалась. Напад на територію України здійснено.

Анатолій ГОЛОВКА,

Михайло КОВАЛЬ