Доповідачка ПАРЄ: Вивчення державної мови має стати привабливим

Нове мовне законодавство України не надає нацменшинам достатньо часу для адаптації до нових реалій. Напруженість у відносинах Києва та Москви не має впливати на політику щодо нацменшин, вважає доповідачка ПАРЄ – повідомляє dw.com.

Уряди країн-членів Ради Європи повинні створити постійні консультаційні механізми, які дозволять національним меншинам брати ефективну участь в обговоренні усіх питань, які стосуються їхніх прав. Про це йдеться у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) “Збереження національних меншин у Європі”, яку підготувала сербська депутатка від групи Європейської народної партії (ЄНП) Ельвіра Ковач. Резолюція була ухвалена в понеділок, 19 квітня, під час вечірнього засідання сесії ПАРЄ.

Резолюція констатує, що сьогодні у Європі виникла низка проблем, які ставлять під загрозу права нацменшин. Серед них – міждержавні конфлікти, які призвели до того, що влада країн почала сприймати нацменшини “як загрозу безпеці та територіальній цілісності держав” і використовувати їхні права “як інструмент для досягнення політичних цілей”.

Диференційований підхід до мов викликає сумніви

У тексті резолюції та у доповіді, яка її доповнює, авторка не згадує назв конкретних країн, аналізуючи стан із захистом прав нацменшин у державах-членах Ради Європи комплексно. Проте в окремому додатку до доповіді Ковач описує стан справ з мовними правами нацменшин в Україні, Латвії та в Уельсі.

Нове мовне законодавство України, зокрема, стаття 7 закону про освіту та закон про державну мову, вже були в центрі уваги РЄ. Доповідачка нагадує, що Венеціанська комісія вже висловлювала занепокоєння з приводу диференційованого підходу українського закону про освіту до навчання мовами ЄС та іншими мовами, зокрема російською. Зокрема, для шкіл з навчанням мовами ЄС закон передбачає перехід на викладання українською, обсяг якого збільшуватиметься з  20 відсотків у 5-му класі до 60 відсотків у старших класах. Для інших шкіл навчальний процес українською має становити 80 відсотків від загального обсягу, починаючи вже з 5-го класу.

Ковач наголошує, що єдиний компроміс, на який пішла українська влада з цього питання, – відтермінувати  перехід на українську мову шкіл, де викладання відбувається мовами ЄС, до вересня 2023 року. “Щодо інших мов, то обмеження на їхнє вивчення вже почали діяти з вересня 2020 року”, – нагадує авторка, відзначаючи, що це нововведення зачепило інтереси, головним чином, російської нацменшини.

Нацменшинам потрібен час для адаптації

Такі кроки, “у поєднанні з останніми змінами до закону про державну мову, не створюють достатніх гарантій для захисту лінгвістичних прав нацменшин”. “На мою думку,  нацменшинам необхідно було хоча б дати достатньо часу для того, щоб вони могли адаптуватися до змін, які посилюють роль державної мови”, – наголосила доповідачка.

Війна на Донбасі та незаконна анексія Криму Росією не лише ускладнили відносини України та Росії, але й “додали ще більшої чутливості питанню вживання державної української мови та російської мови в Україні”. При цьому Ковач наголошує, що політика щодо нацменшин не повинна за жодних обставин залежати від міждержавних відносин. Влада зобов’язана знайти потрібний баланс між правом на просування державної мови та необхідністю захищати права нацменшин.

Латвію теж критикують

Приблизно такі ж аргументи доповідачка використала для того, щоб описати ситуацію з мовними правами нацменшин у Латвії. Там також ухвалили поправки до освітнього законодавства, які запровадили диференційований підхід до навчання мовами ЄС та іншими мовами.

Ковач критикує латвійську владу за те, що зміни до освітнього законодавства були ухвалені без належної участі в цьому процесі представників нацменшин. На її думку, такий підхід у освіті “призведе до того, що значна частина населення Латвії почуватиметься стигматизованою та недооціненою”.

Уельсу радять більше дбати про офіційну мову

Мовна ситуація в Уельсі є промовистим прикладом того, як складно повернути престиж мові народу, який тривалий час бореться за свою національну ідентичність. З 1535-го по 1967 рік єдиною мовою, яка використовувалася в громадських місцях та судочинстві Уельса, була англійська.  Валлійська ж мова здобула статус офіційної лише у 2011 році. Проте на її просування та популяризацію і досі впливає складне історичне минуле, століття заборон та переслідувань. “Англійська залишається домінантною мовою в Уельсі”, – констатує доповідачка і закликає урядові структури Уельсу та всієї Великобританії спільними зусиллями всіх причетних відомств просувати та зміцнювати роль валлійської мови.

У своїй доповіді Ковач також висловила переконання, що глибокі знання державної мови є “критично важливими для осіб, які належать до нацменшин, оскільки лише завдяки цьому вони матимуть можливість стати інтегрованими членами суспільства”.  “А держава повинна робити вивчення державної мови для нацменшин привабливим”, – підсумувала доповідачка ПАРЄ.