Чому росія палає?
Протягом квітня 2022 року ми всі стали свідками низки незрозумілих подій. Згідно повідомлень, які ширяться медійним простором, в різних населених пунктах РФ (переважно прикордонних) лунають вибухи та спалахують пожежі. Серед найбільш «гучних» квітневих подій доречно назвати наступні: вибухи на нафтобазі у Бєлгороді (перший з яких стався ще 01.04.2022); дві пожежі в один день (21.04.2022), а саме в Твері в Центральному Науково-дослідному інституті військ Повітряно-космічної оборони Росії, а також на території Дмитрієвського хімзаводу у місті Кінешма Івановської області; пожежа на складі боєприпасів у районі села Стара Нелідовка Бєлгородської області (27.04.2022), пожежі в Курській та Воронезькій областях і т. д.
До того ж влада невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) повідомляла про серії вибухів на своїй території (26.04.2022), а саме про нібито обстріли українськими силами складів з боєприпасами.
Станом на початок травня, в мережі продовжують поширюватись дані щодо пожеж та вибухів. Проте, важливою ознакою активного розповсюдження такої інформації є той факт, що всі ці повідомлення із ентузіазмом підхопила російська пропаганда.
Отже, дуже схоже, що російська влада намагається легітимізувати потенційне рішення про проведення мобілізації, а також уведення в прикордонних з Україною областях режиму надзвичайного стану для захисту від вдаваних «терористичних атак». Для чого це потрібно? Ширші можливості для введення обмежень, більше контролю над регіоном, як результат – менший протестний рівень серед населення.
Версія про те що, усі ці вибухи та пожежі здійснено українськими силами – малоймовірна, оскільки Україна хоч і володіє певними силами та ресурсами для проведення такого роду рейдів у тил противника, проте досі військові дії в ЗСУ носять оборонний характер, а вся увага командування наразі зосереджена на Сході. Ми в жодному разі не заперечуємо той факт, що Збройні Сили України здатні та здійснюють атаки на ворога, в тому числі і на його території, проте вважаємо, що дані інфоприводи використовуються ворожими спецслужбами для формування вигідного вектору власної пропаганди. Одним із доказів подібного варіанту розвитку подій слід зазначити чутки про приїзд на Ізюмський напрямок Начальника генерального штабу РФ В.Герасімова, що, безумовно, натякає на стратегічну важливість даного операційного напрямку.
Аналогічний стан справ і в Придністров’ї. Досить символічним є те, що «терористичні атаки» на цій території розпочались через кілька днів після того як заступник командувача військ Центрального військового округу РФ Рустам Міннекаєв оголосив про черговий «апгрейд» воєнних цілей Кремля – прагнення захопити увесь південь України і створити сухопутний зв’язок із ПМР. Очевидно, що інсценізація терактів у ПМР здійснюється з метою мобілізації людських ресурсів та виправдання подальших атак на українські позиції з території невизнаної республіки.
Зокрема, загальний рівень страху та пригнічення російського населення «розв’язує руки» Москві та розширює можливості для прийняття непопулярних радикальних рішень, як-от відкриття другого фронту з боку Молдови та невизнаного Придністров’я. Такі дії зумовлять виникнення нових витрат, визначених як матеріальними так і людськими ресурсами. Тут важливо розуміти, що в умовах глобальних санкцій та «передсмертного стану» російської економіки, платити за все, зрештою, будуть пересічні росіяни.
У підсумку доречним є висновок, що війна Росії проти України вийшла за межі окремої військової операції. Воєнні рішення ворога все частіше носять ситуативний характер у поєднанні із спробами взяти під контроль окремі напрямки. Асиметричні та нестандартні рішення українських воєначальників значно заважають таким російським потугам. Водночас, Кремль, слідуючи радянським традиціям намагається виграти війну «людським ресурсом». Військове керівництво РФ продовжує заходи з прихованої мобілізації населення та штучно створює «casus belli» для відкриття нового фронту і розпорошення зусиль союзників України.
Останні коментарі