Геополітичні аспекти впливу на хід війни РФ проти України

Як повідомляє НІСД, аналіз низки нещодавніх досліджень та виступів європейських та американських експертів дає змогу окреслити основні геополітичні процеси, які стали причинами та наслідками повномасштабного вторгнення РФ в Україну та впливають на хід війни. Отримані висновки сприятимуть ефективній взаємодії з міжнародними партнерами у сфері протидії російському ревізіонізму та припинення збройної агресії проти нашої держави.

У доповіді «Геополітика війни в Україні»[1] повномасштабне російське вторгнення в Україну кваліфікують як порушення норм міжнародного права та принципів міжнародного порядку, що стало найсерйознішим викликом європейській стабільності та безпеці з 1945 р. Це прояв російського ревізіонізму та злочин агресії відповідно до міжнародного кримінального права, оскільки така поведінка порушує фундаментальні принципи Статуту ООН. Наслідки російського вторгнення в Україну 2022 р. є значними для системи міжнародної безпеки і ще не оприявнилися вповні, проте перші висновки очевидні вже зараз. Найперше – західні держави єдині в сприйнятті РФ як ревізіоністської держави. За висновками І. Е. Котуласа та В. Пуштаї, ревізіонізм Росії в Україні є не поодиноким випадком, а частиною континууму зовнішньополітичних цілей і фундаментальною складовою частиною російської державності та спробою проєкції сили як щодо європейських держав, так і на глобальному рівні. Вторгнення РФ в Україну та вчинення воєнних злочинів проти українців є виявом її імперської політики, продовженням радянського імперіалізму.

Дослідники зазначають, що російські дезінформаційні кампанії є частиною багаторівневої стратегії, ретельно розробленою та добре спланованою спробою нав’язати власні наративи про війну в Україні. Російська пропаганда намагається виправдати вторгнення в Україну низкою фальшивих історичних, ідеологічних та геополітичних аргументів. Після оперативних невдач РФ оновила дискурс, визначаючи війну як «екзистенційну конфронтацію з колективним Заходом», а Україну – як поле битви між Заходом і Росією.

Ведучи далі тему протистояння РФ з державами Заходу, дослідники RAND Corporation[2] аналізують, зокрема, варіанти поведінки держав-членів НАТО, які можуть спровокувати напад Росії на них з можливим використанням ядерної зброї в результаті ескалації війни в Україні. Серед заходів, які зумовлюють такий ризик та мають бути враховані урядами держав – членів НАТО з метою «зменшення ймовірності неправильного тлумачення Росією та уникнення створення помилкового враження підготовки до наступальних дій», експерти називають: посилену військову допомогу Україні (у т. ч. надання потужнішої зброї) та поглиблення санкцій проти РФ; розгортання нових засобів завдання ударів великої дальності на східних флангах держав – членів НАТО; посилення в цих державах політичного тиску щодо втручання в Україну; участь у війні в Україні добровольців з країн НАТО тощо. Треба зауважити, що такі наслідки російської агресії, як прискорення темпів розширення НАТО й досягнення енергетичної автономії ЄС, експерти RAND Corporation не вважають тригерами можливої ескалації в протистоянні РФ з державами Заходу.

Перші результати вторгнення розвіяли розрекламований імідж «могутньої російської армії» та ясно продемонстрували її оперативно-стратегічну неспроможність[3]. РФ не в змозі кинути виклик НАТО у звичайній війні. Водночас Росія все ще має значну перевагу в обсягах людських і матеріальних ресурсів, а Україна змушена покладатися на допомогу західних партнерів, маючи розтягнуті лінії постачання.

Війна в Україні має далекосяжні наслідки, змінюючи не лише архітектуру безпеки Європи, а й впливаючи на геополітику майже в усьому світі. Геостратегічне становище РФ погіршується, адже війна спровокувала вступ до НАТО двох колишніх позаблокових країн – Фінляндії та Швеції. Це кардинально змінює геостратегічну ситуацію в Північній Європі та робить будь-яку російську агресію проти НАТО набагато ризикованішою. Тим часом російське вторгнення в Україну чітко продемонструвало, що ризик великої війни в Європі не зник.

Економіка РФ також зазнає важких збитків, утрачаючи свого найважливішого клієнта – ЄС, який прагне досягти енергетичної незалежності від Росії до 2030 року. Проте, за висновками І. Е. Котуласа та В. Пуштаї, абсолютно нереалістично замістити імпорт енергоносіїв ЄС із Росії протягом короткого періоду. Повне ембарго на російські нафту й газ може вкрай негативно відбитися на європейській економіці – призвести до глибокої рецесії ЄС загалом, що, своєю чергою, матиме дуже негативний вплив на бідніші країни, оскільки ЄС є найбільшим донором міжнародної допомоги у світі. Тому газове ембарго ЄС як потужний елемент міжнародних санкцій щодо РФ на цьому етапі доцільно вилучити.

Дослідники стверджують, що російську агресивність треба було сприймати набагато серйозніше, особливо після окупації Криму 2014 р. Наслідком мало бути завчасне зниження енергетичної залежності, а не її збільшення через «Північний потік – 2». Окрім того, заяви низки лідерів держав – членів НАТО й очільників Альянсу про те, що НАТО в жодному разі не втручатиметься в конфлікт в Україні військовими силами, безумовно, також були недоречними – це запевняло Кремль, що для нього немає додаткового воєнного ризику. При цьому дослідники RAND Corporation рекомендують керівництву держав Заходу «сигналізувати й далі, що союзники по НАТО не планують безпосередньо вступати в конфлікт», а також дотримуватися наративу про те, що «метою НАТО є припинення конфлікту, а не повалення режиму Путіна», щоб не провокувати Кремль до ескалації та прямого конфлікту з НАТО.

Прогнозуючи подальший перебіг війни в Україні, автори доповіді «Геополітика війни в Україні» вважають, що чинне керівництво Росії не відмовиться від своїх довгострокових стратегічних цілей і надалі у війні логістика Заходу протистоятиме логістиці Росії і навпаки. Однак, попри погрози, РФ не наважиться кинути виклик НАТО, вона зосереджуватиметься на певних державах і намагатиметься стримати їхню участь у війні за допомогою підривної діяльності, медійної пропаганди, кібервійни та енергетичних блокад. Росія не в змозі припинити суттєву матеріальну підтримку України Заходом. Зважаючи на дестабілізувальний ефект війни для світової економіки й політики, автори закликають Захід дотримуватись у санкціях проти Росії балансу між ефективністю та збереженням власних економічних спроможностей, адже руйнування європейської економіки не допоможе ані Україні, ані біднішим країнам.

Дослідники вважають, що «стримувати ядерну, енергетичну та сировинну наддержаву РФ» буде дуже складно і кінцевою метою має бути «налагодження з нею мирного співіснування після повернення Росії в рамки міжнародного права». При цьому вони ж зазначають, що РФ має довгострокові геостратегічні цілі, від яких не має наміру відмовлятися, а політика ревізіонізму з можливістю використання військової сили є одним з інструментів їх досягнення.

Загалом автори цих досліджень не запропонували нових ефективних рішень, які дали б змогу припинити війну РФ проти України або зробити її надто дорогою для агресора, а не для країн, що підтримують нашу державу. Натомість запропоновано заходи, спрямовані на продовження «війни на виснаження» і фіксацію «патової ситуації»[4].

За результатами аналізу названих досліджень можна зробити такі висновки.

1. Європейські та американські дослідники погоджуються з тим, що вторгнення РФ в Україну 2022 р. є критичною подією для міжнародного порядку та безпеки західних держав, особливо європейських – це вимагає ефективних заходів з підтримки захисту суверенітету й територіальної цілісності України. Водночас вони наголошують, що такі заходи з боку західних держав мають бути поміркованими й не містити ризику ескалації конфлікту у світовому масштабі. Базуючись на таких висновках, автори пропонують подеколи суперечливі політичні рекомендації – або спростовувані результатами їхніх же досліджень, або без достатнього обґрунтування.
2. За висновками І. Е. Котуласа та В. Пуштаї, Молдова та Грузія можуть стати наступними в списку цілей РФ, також імовірним є сценарій ескалації збройної агресії у віддаленіших регіонах, як-от Північна Африка. Дослідники вважають, що інші держави, серед яких Китай та Іран, можуть спробувати наслідувати цей взірець експансії. З огляду на це важливо якнайшвидше зупинити агресора і зробити війну для РФ якомога дорожчою. Ураховуючи те, що найімовірнішим сценарієм розвитку ситуації в Україні експерти вважають «війну на виснаження», беручи до уваги різницю в економічних потенціалах України та РФ, а також обмежену ефективність застосованих проти РФ економічних санкцій, досягнути зазначеної мети можливо, якщо західні держави підтримуватимуть Україну на всіх рівнях: військовому, матеріально-технічному, технологічному, інформаційному, фінансовому та дипломатичному.
3. Імовірність застосування РФ ядерної зброї автори обох досліджень оцінюють як доволі низьку. Однак вони виявляють стурбованість можливим розширенням меж війни, а отже, пропонують «поступовий і компромісний підхід» у політиці щодо агресора, висловлюють певні сумніви в готовності Заходу достатньо довго підтримувати суворі санкції, які шкодять власній економіці, особливо за умови припинення постачання російського газу. Дослідники фактично закликають виконати вимоги РФ і повернутися до політики «умиротворення» – а за історичним досвідом (наведено, зокрема, у доповіді «Геополітика війни в Україні»), вона лише розпалює апетити агресора. При цьому автори не визначають ефективних шляхів стримування агресора в сучасних умовах, крім застосованих раніше – а вони не підтвердили свою дієвість щодо РФ. Адже, за висновками І. Е. Котуласа та В. Пуштаї, Росія використовувала різні методи підривної діяльності після завершення Холодної війни проти своїх сусідів у Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії, а також прямо чи опосередковано окупувала частину національної території інших держав.
4. Висновки авторів досліджень стосовно доцільності зміцнення військового потенціалу й внутрішньої згуртованості НАТО й держав Заходу свідчать на користь високої ймовірності затяжного характеру війни РФ проти України та відсутності готових рішень щодо припинення агресії проти України й унеможливлення її ескалації. Ситуацію ускладнює неефективність ООН, передусім Ради Безпеки, у врегулюванні криз глобального та регіонального характеру.Фото: НІСД[1] Kotoulas I. E., Pusztai W. Geopolitics of the War in Ukraine. Foreign Affairs Institute, June 2022. URL: https://euagenda.eu/upload/publications/geopolitics-of-the-war-in-ukrai…

   [2] Frederick B., Charap S., Boston S., Flanagan S. J., Mazarr M. J., Moroney J.D.P., Mueller K. P. Pathways to Russian Escalation Against NATO from the Ukraine War / RAND Corporation. July 2022. URL: https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/perspectives/PEA1900/PEA1971…

   [3] Massicot D. Russia’s Repeat Failures. Moscow’s New Strategy in Ukraine Is Just as Bad as the Old One. Foreign Affairs. 2022. 15 August.  URL: https://www.foreignaffairs.com/ukraine/russia-repeat-failures

   [4] Kofman M., Schaap F. Die Ukrainer werden von den Europäern wahrscheinlich auf Munitionsdiät gesetzt. Der Spiegel. 2022. 16 August. URL: https://www.spiegel.de/ausland/us-militaerexperte-michael-kofman-die-uk…