Про загострення ситуації на Закарпатті та чи можливий діалог з Угорщиною – інтерв’ю з Кулебою

У інтерв’ю 24.каналу міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба розповідає про ситуацію з погіршенням відносин України та Угорщини, пояснює створення окремого Берегівського району та спростовує чутки про можливий сепаратизм на Закарпатті.

Про ситуацію в Закарпатському регіоні

Претензії Угорщини до України пов’язані з законом про освіту, законом про мову нацменшин. І Угорщина блокує чимало ініціатив в Євросоюзі, пов’язаних з Україною. На мій погляд, це ще одна країна, яка спонсорує сепаратизм в Україні – на Закарпатті. Які стосунки України з Угорщиною, як ви їх налагоджуєте і чи давав вам президент доручення саме в цій ситуації?

Ви зараз так описали Угорщину, що мені аж страшно стало.

А мені як страшно!

Може, я не володію якоюсь інформацією.

Я наче на сеанс до психолога прийшла і розказала про свої страхи.

Розслабтеся, і слухайте, що я вам зараз розкажу.

• По перше, до ухвалення українського закону про освіту, Угорщина і Україна не мали жодних серйозних проблем. І в наших стосунках з Європейським Союзом, з НАТО Угорщина завжди підтримувала.
• Друге, станом на зараз, Угорщина блокує лише проведення засідань комісії Україна-НАТО на вищому рівні – на рівні глав держав та міністрів. Останні події в тому ж НАТО, коли Україна стала учасником програми розширених можливостей, і це рішення було ухвалене консенсусом – Угорщина не порушила це право, і ми набули статусу учасника. Це показує, що діалог з угорською стороною – можливий.

Безумовно, у нас є питання до Угорщини і до деяких її програм, які вона реалізовує в Закарпатській області.

Паспорти?

Паспортизація. Питання є. Але я вважаю, що є перебільшенням стверджувати існування загрози закарпатського сепаратизму.

Справді?

Абсолютно переконаний в цьому.

Чому?

Тому що, насамперед, ми тут маємо думати не про Угорщину, а про мешканців Закарпатської області.

Які хочуть приєднатися до Угорщини і стати її громадянами.

Не чув я ніколи, щоб вони хотіли приєднатися до Угорщини. З того, що ці угорці, які живуть на території України, вони є частиною нашого суспільства. І це так само їхня земля, на якій вони споконвіку живуть разом з українцями. Закарпаття взагалі строкатий регіон. Але це українська земля і вона буде українською.

Останнє, що нам зараз в країні потрібно – це роздмухувати якісь підозри в сепаратизмі. Сьогодні буде угорський сепаратизм, завтра румунський, болгарський. Ми цим тільки розрізаємо на шматки українське суспільство. Ми маємо шукати те, що нас об’єднує, а не загострювати тему роз’єднання. Це дуже важливо.

Я категорично проти того, щоб ми показували представників національних меншин, які живуть в Україні, як загрозу сепаратизму. Це частина нашого суспільства, вони такі самі українці, як і ми. Вони – громадяни цієї країни.

Але чимало з них не те що не знають, не розуміють української. Їм важко навчатися в українських школах. Вони і російською не володіють. Тобто, вони не асимільовані в наше суспільство.

Неволодіння державною мовою – це проблема. Саме на вирішення цієї проблеми і спрямований закон про освіту. До речі, Угорщина ніколи не заперечувала необхідності знання державної мови угорцями, які живуть в Україні. Щодо асиміляції – а дитина з суто української родини, яка їде навчатися в університет в Польщу і там залишається, вона сепаратистка? Вона розриває зв’язок з батьківщиною? Ми їх теж в чомусь підозрюємо?

Ми ж говоримо не про угорців, які переїхали жити до України.

Так вони теж тут живуть і є такою самою частиною суспільства. Є діти з угорських родин, які їдуть навчатися в Будапешт. Звинувачувати їх в сепаратизмі чи в нелюбові до України – у мене язик не повернеться.

А в Москву якщо поїхали?

Москва – це столиця держави, яка вчинила злочин і агресію проти нашої країни. Це абсолютно інша історія. Вони вкрали в нас територію. Їхні солдати вбивали наших солдатів.

Ми колись не думали, що Росія може на нас напасти

Не думали, так. Абсолютно слушно.

То я і запитую в цьому контексті, чи взагалі ведеться якась робота, щоб чогось подібного не сталося на Закарпатті.

Така робота має вестися взагалі в будь-якій області України. Це називається робота з гарантування національної безпеки. Тому що в держави є багато різних загроз. Державу можна втратити навіть без окупації й анексії, шляхом демократичних процедур. Але не потрібно в українських медіа поширювати тему сепаратизму.

Для цього є спецслужби, дипломати та інші органи влади, які ці речі беруть під контроль і не дозволяють їм проявитися. А коли ми один проти одного починаємо себе налаштовувати – ми руйнуємо країну зсередини.

Нещодавно розгорівся скандал через питання децентралізації і зміщення територіальних об’єднань, зокрема, й на території Закарпаття. І наше українське суспільство занепокоїлося, що ви створили зону сепаратизму, бо там живуть угорці, які не розмовляють українською мовою.

Я не знаю, чи ви щиро в це вірите, чи просто так треба для драми сюжету. Але це дуже небезпечно для країни – бачити в усьому сепаратизм. Тому що ми краємо своє суспільство. Росіянам нічого іншого не потрібно, окрім щоб ми роз’єднувалися на якомога більшу кількість елементів. І тому, вибачте, коли я чую такі запитання, мене починає ковбасити. І можете не вирізати ці слова з ефіру.

Берегівський район існував у складі України з радянських часів. Дійсно, в Берегівському районі більшість населення – етнічного угорського походження. Коли ми приєднуємо до Берегівського району Виноградівський, то в об’єднаному районі більшість населення стає українцями. Угорці починають складати меншість. У мене до вас запитання – щось зі сказаного вами є правдою, враховуючи ту інформацію, яку я щойно озвучив? Де хто кого відрізав, хто що створив?

Тобто, це дезінформація?

Я категорично, офіційно, як громадянин, як міністр спростовую все вами сказане щодо Берегівського району Закарпатської області.

Хух, відлягло.

Це був метод такої теж терапії з мого боку. Агресивна терапія для вас, щоб позбавити вас страхів.