Угорсько-російські відносини на тлі військового вторгнення РФ на територію України
Майже місяць минув з початку широкомасштабного вторгнення Росії на територію України. Впродовж цього періоду офіційний Будапешт демонстрував політичну маневреність щодо власного ставлення до згаданих подій.
Глава МЗС Угорщини Петер Сіярто послідовно вказує на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, а також схвалення євроінтеграційних прагнень Києва (включно ідеї приєднання України до ЄС за прискореною процедурою). Угорщина активно приймає біженців та надає гуманітарну підтримку Україні. Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан офіційно засудив російське вторгнення.
Російський газ
Водночас існує кілька фактів, що свідчать про неоднозначність позиції Угорщини в цьому питанні. Насамперед, йдеться про відмову від обмежень щодо імпорту російських енергоносіїв (передусім – природнього газу).
Будапешт не відмовляється від санкційного тиску на Росію по інших напрямках розуміючи, що будь-які проросійські дії або висловлювання в умовах широкомасштабного вторгнення РФ в Україну та пов’язаних із цим гуманітарних наслідків можуть призвести до того, що правляча партія «Фідес» буде сприйматись і Європою і угорським суспільством як «токсична» політсила. У контексті підготовки до виборів це становить для Орбана невигідний сценарій розвитку подій.
Однак повна втрата контактів із російською владою є також небажаною для Будапешта, зважаючи на його енергетичні зв’язки з Москвою. Укладення у вересні 2021 року угорсько-російської довгострокової угоди (між угорською «MVM Group» та «Газпромом») щодо постачання блакитного палива в обхід України залишається одним із важелів впливу Росії не тільки на Угорщину, але й на Європу. Навіть в умовах зупинки «Північного потоку-2», численних санкцій ймовірним залишається газовий шантаж з боку Москви.
Відповідь ЄС
Наразі, серед країн ЄС ведуться пошуки альтернатив та диверсифікації постачання енергоносіїв – прикладом слугують переговори Німеччини із Катаром щодо постачання скрапленого газу в європейські термінали для зменшення залежності в цьому аспекті від Росії. Однак стратегічне бачення, та що найголовніше, єдність серед Європейської спільноти досі відсутня, оскільки Угорщина не поділяє загальної точки зору та поки не шукає альтернатив та дотримується уже існуючих домовленостей із РФ на тлі неконсолідованості Європи в питаннях енергетичної безпеки.
Як самі «газові домовленості» офіційного Будапешту із Москвою так і відмови від антиросійських санкцій в енергетичному секторі доречно сприймати як рішення «політичне» та економічно необґрунтоване, зроблене явно під зовнішнім впливом (тиском). Якщо для України це своєрідний «ніж у спину» від сусіда, то для самої Угорщини – це шлях у прірву. Посилення енергетичної залежності від Росії (усвідомлюючи всю агресивність її політики) є стратегічною помилкою, оскільки в перспективі призведе до поступової втрати Будапештом власного суверенітету. Політичні вподобання господарів Кремля досить мінливі: сьогодні ти їх найкращий друг, а завтра – «перешкода» на шляху реалізації їх інтересів, на яку слід тиснути всіма можливими засобами (включно – енергетичними). Тут важливо, що Кремль ніколи не мав друзів, а всіх прибічників розглядав і розглядає лише у вигляді «тимчасових союзників».
Альтернативні варіанти
Згадуючи ту ж Німеччину, яка довгий час «загравала» з Росією і вибудовала з нею мережу енергетичних зв’язків, можна зрозуміти, що така стратегія є провальною. Зараз Берлін мусить не просто відмовлятись від російських енергоносіїв, але й самостійно «поховати» низку багатомільярдних довгострокових проєктів (як той же «Північний потік»). Втрачені мільярди євро платників податків, зіпсована репутація, почуття власної вини за фінансування російської воєнної машини, необхідність розробки нової стратегії енергетичної політики – ось ціна залежності від Москви.
Очевидно, схожа доля чекатиме і Угорщину… Проте, якщо Німеччина як найбільша економіка ЄС володіє достатніми ресурсами для зміни курсу енергетичної політики, то в Угорщини можливості значно скромніші. Будапешт власними руками повертає себе в «соціалістичне минуле», коли країна була сателітом Кремля без права розпоряджатися власним життям.
Перспективи для Угорщини
Водночас доречним є припущення, що угорський уряд буде продовжувати дотримуватись обраного вектору зовнішньої політики і суттєвих змін очікувати не варто. Зараз основна увага «Фідес» та особисто В. Орбана сконцентрована на парламентських виборах, які відбудуться вже 3 квітня 2022 р. Згідно соцопитувань правляча консервативна партія утримує лідерство – розрив між «Фідес» та опозиційними силами збільшився до понад 5%, і схоже, що «Фідес» лідирує в більшості «хитких» округів.
А тому збереження угорсько-російських домовленостей в сфері енергетики, обмеженість санкційного тиску проти РФ, надання гуманітарної допомоги Україні, підтримка її суверенітету та європейських устремлінь – ті позиції, які не зникнуть з порядку денного Будапешта та вірогідно можуть привести Угорщину до політичної кризи і нових конфліктів із ЄС. Все це відбуватиметься на тлі активізації угорського електорату, який орієнтований на розвиток в європейському просторі та усвідомлює перспективи відповідальності РФ за вторгнення на територію України, частково ця відповідальність пошириться і на країни, які не протидіяли російській агресії.
Останні коментарі