10 місяців протестів у Білорусі
Інцидент із «Ryanair» – випадковість чи закономірність?
Затримання екс-редактора телеграм-каналу Nexta, опозиціонера Романа Протасевича (громадянин Білорусі), та опозиційної журналістки Софії Сапеги (громадянка РФ), які летіли рейсом «Ryanair» Афіни-Вільнюс мало ефект «холодного душу» для громадськості. Шокувало не саме затримання, а метод його здійснення – після повідомлення про можливе мінування літака «Ryanair» (на якому, за «щасливим» збігом обставин, летіли опозиціонери) слідувала його примусова посадка у супроводі винищувача «МиГ-29», у підсумку білоруські владні структури виступили із обвинуваченням ХАМАС у мінуванні літака (палестинська організація дані обвинувачення заперечила).
До того ж не варто забувати про щоденні арешти противників режиму Лукашенка (тільки за квітень 2021 р. було затримано 304 протестувальників), а також тиск на незалежні ЗМІ – наприклад обшуки та арешти в головному офісі білоруського порталу «TUT.BY» (сам домен TUT.BY був заблокований).
Політичні та юридичні наслідки таких зухвалих дій режиму ще належить оцінити. Однак зараз коли емоції від цих злочинних актів вщухли варто проаналізувати все на «холодну голову» і зрозуміти, якими будуть кульмінація та розв’язка протестів у Білорусі.
Чому політична криза режиму Лукашенка настала саме зараз?
Часто в соцмережах можна знайти щиро «здивованих» користувачів (особливо із України та Росії), які не розуміють причини протестів у Білорусі. Мовляв «у Вас рівні дороги, непогані зарплати… що Вам ще треба?» або «Нехай фальсифікує вибори, але зате будь-якого чиновника вміє поставити на місце». У цьому контексті виникає питання – чому саме зараз протестна активність в Білорусі дійшла до свого піку, хіба до цього моменту Лукашенко не фальсифікував вибори, не боровся з опозицією?
Для розуміння причин того чому із наймасовішими протестами Білорусь стикнулась саме зараз слід спробувати поставити себе на місце середньостатистичного білоруського виборця.
Для звичайного жителя Білорусі, який більше орієнтований на забезпечення свого достатку та благополуччя своєї сім’ї демократичність політичної системи не стоїть на першому місці серед життєвих пріоритетів.
Водночас політичний прийом «цар хороший, а бояри погані», який вміло використовував Лукашенко у взаємодії із чиновниками, керівниками держпідприємств виявився досить ефективним і позитивно сприймався не тільки в самій Білорусі, але й серед пострадянських країн (зокрема в Україні). Якщо в соціально-економічному сенсі все більш-менш добре («добре» відносно наприклад сусідньої України, хоча «погано» відносно сусідніх Литви та Польщі), а реальний рейтинг президента коливається в діапазоні від 50% до 60%, то для пересічних білорусів не має різниці, що буде записано в підсумковому протоколі після виборів.
Безумовно фальсифікації на виборах ведуть до деградації політичної системи і будь-який компетентний політолог скаже, що без прозорого виборчого процесу розвиток держави не можливий! Втім факт залишається фактом – довгий час Лукашенко позитивно сприймався як в самій Білорусі так і серед пострадянських суспільств.
Проте коли реальний рейтинг президента менше 10%, а він фальсифікує вибори і «записує» собі більше 80% то це однозначно стане причиною невдоволення населення. По суті це окупація – окупант керує країною проти волі населення, його влада є нелегітимною.
І найголовніше – згодом з’являється втома від влади однієї і тієї ж людини (на липень 2021 року припадає 27-ма річниця президенства О. Лукашенка). Діти тих самих пересічних білорусів не знають іншого президента, нетривале правління Шушкевича вже мало хто пам’ятає.
Навіть російський диктатор В. Путін в 2008-му пішов на своєрідну «рокіровку» із Д. Медведєвим.
Одночасно до більшості білоруського суспільства прийшло розуміння, що дороги можливо й рівні, але відсутність прогресу в питаннях економічного розвитку в порівнянні з сусідами із ЄС є теж відчутною … зарплати можливо й непогані, але до європейських не дотягують… і далі по списку.
Як завершиться протистояння?
Інцидент із «Raynair» та інші шокуючі дії білоруського режиму – це події, які мали статись… диктатор, який відчуває себе загнаним в «глухий кут» рано чи пізно здійснить необдуманий крок і перейде «червону лінію».
Лукашенко – це людина, яка в питаннях збереження політичної влади звикла тільки підвищувати ставки, особливо зараз. Після всіх злочинів у білоруського диктатора не залишилось ілюзій щодо своєї подальшої долі – якщо не вийде зберегти владу, то він або уточнятиме чи залишились ще вільні місця в Ростові або буде змушений сісти на лаву підсудних. Це питання політичного виживання.
Загалом же ситуація схожа на те ніби Лукашенко та його оточення потрапили у «сипучі піски» – зараз вони можуть нічого не робити і повільно опускатися «на дно» або можуть пручатись і «пісок» поглинатиме їх ще швидше…
Єдина надія для нього – зовнішня допомога сильного союзника, яка навряд чи буде безоплатною.
Останні коментарі