Нотатки про українську громаду в Словацькій Республіці

7 Листопада 2020 без коментарів

Шановні друзі, ми продовжуємо висвітлювати матеріали стосовно життя українців за кордоном, поповнюючи новостворену рубрику. Вашій увазі пропонується робота експерта Надії Кічери, чиї наукові інтереси ширяться від етнополітики країн Центральної та Південно-Східної Європи, їх нормативно-правової бази, і аж до особливостей функціонування етнопроітичного менеджменту, процесів європейської інтеграції та європейського регіоналізму. 

 

Питання національних, етнічних меншин, корінних народів є надзвичайно актуальним в сучасних умовах зростаючої поліетнічності держав, посилення процесів глобалізації, активізації конфліктів на етнічному та релігійному грунті. Етноси, проживаючи на території декількох держав, можуть стати як містком для діалогу у міждержавних відносинах, так і каменем спотикання.

На думку експертів, особи, які належать до національних меншин, повинні мати можливість встановлювати та підтримувати вільні та мирні контакти з батьківщиною через державні кордони.

Поряд з цим, держави не повинні в односторонньому порядку підтримувати та захищати «their kin», які проживають на території іншої держави, що може викликати політичну напругу у стосунках та негативно вплинути на міждержавний діалог. Функціонують міжнародні стандарти врегулювання даних питань, які кожна демократична держава повинна імлементувати у національну нормативно-правову практику (до прикладу Больцанські/Боценські рекомендації – рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах).

Українці проживають на території ряду країн світу, діаспору при цьому умовно можна поділити на «західну» та «східну». Не виключенням є і Словацька Республіка. Українці Словаччини належить до автохтонного населення цієї країни – в цьому їх принципова відмінність від українських громад інших країн Європи та Америки, сформованих емігрантами. Кілька сторіч представники української національної меншини проживають у регіоні, що простягається з обох боків північного хребту Карпат та сьогодні розміщується на територіях чотирьох держав: України (Закарпатська область), Польщі, Словаччини та Румунії. Історично в цих регіонах зберігається також самоназва «русини-українці».

За даними останніх переписів в у Словацькій Республіці, представники української національної меншини проживають приблизно в 250 населених пунктах. Основна кількість українців мешкає в Пряшівському та Кошицькому краях. За даними останнього офіційного перепису населення СР 2011 року, представників української національної меншини в СР нараховується 7 430 осіб (0,1% населення).

Варто зазначити, що у Словаччині, крім української національної меншини, з огляду на визнання принципу етнічної самоідентифікації (важливий механізм уникнення напружень на етнічному грунті, поряд з практикою подвійної ідентичності), окремою національною меншиною є русини, які згідно даних переписів компактно проживають на території Східної Словаччини поряд з українцями. Кожна громада (і українці, і русини) має власну етнічну еліту, представлена власними організаціями та культурними товариствами (до прикладу – Союз русинів-українців Словацької Республіки та Русинська оброда).

СР приділяє значну увагу підтримці національних меншин, які проживають на її території, виконанню положень відповідних міжнародних договорів. Словаччина ратифікувала ряд міжнародних документів у сфері захисту прав людини та національних меншин, зокрема Рамкову конвенцію про захист національних меншин, Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Серед регіональних мов у Словаччині визнана і українська.

Основний перелік прав національних меншин зафіксовано у Конституції Словацької Республіки. До базових законів у сфері захисту прав національних меншин у Словаччині також належать: Закон СР «Про використання мов національних меншин», Закон СР «Про фонд на підтримку культур національних меншин», а також низка галузевих законів (Закон «Про радіо та телебачення Словаччини», Закон «Про надання субсидій у межах компетенцій Уряду СР», «шкільний закон» та ін). Не менш важливою складовою етнополітики Словацької Республіки є практика розробки та прийняття незаконодавчих концептуальних документів у сфері забезпечення прав та розвитку самобутності меншин протягом певного періоду (до прикладу План заходів щодо захисту прав осіб, що належать до національних меншин та етнічних груп на 2016-2020 роки).

Громадські організації закордонних українців в Словацькій Республіці

Найбільш чисельною та представницькою організацією українців в Словаччині є Союз русинів-українців СР (СРУСР) – в.о. голови Центральної Ради – Павло Богдан. Членська база СРУСР становить понад 4 тисячі осіб та 100 первинних організацій. Діють також кілька інших українських громадських організацій: Спілка українських письменників Словаччини, Союз скаутів «ПЛАСТ» українсько-русинської національності на Словаччині, Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка. У 2019 році у Братиславі з’явилася молодіжна українська громадська організація – «Словацько-Українська молодіжна асоціація» «СУРМА».

Під егідою Союзу русинів-українців СР діють 36 колективів народної художньої творчості різних жанрів. Кожного року СРУСР організовує низку мистецьких заходів загальнодержавного та регіонального значення (Свято культури русинів-українців у м. Свидник, Огляд народних пісень «Маковицька струна» у м. Бардіїв, Фестиваль духовної пісні у м. Снина та ін.). Під егідою Словацько-українського товариства в м. Братислава (голова – Антон Новак) майже 50 років діє аматорський український Музично-драматичний ансамбль ім. Тараса Шевченка (керівник – Міхал Калиняк).

Важливою українською науково-культурною інституцією є Музей української культури у м. Свидник. У жовтні 2013 році розпочав свою діяльність Центр української культури в м. Пряшів.

Варто відзначити, що фінансування діяльності організацій національних меншин в СР здійснюється за дотаційною схемою. Координатором виступає Міністерство культури Словацької Республіки. Кошти виділяються з Фонду на підтримку культури національних меншин.

Українські ЗМІ

СРУСР та Спілка українських письменників Словаччини мають свої періодичні видання, які видаються українською мовою: 1. Газета «Нове життя» (виходить з 1951 року, головний редактор – Мирослав Ілюк; 2. Літературно-мистецький та публіцистичний журнал «Дукля» (видається з 1953 року, головний редактор – письменник Іван Яцканин; 3. Дитячий журнал «Веселка» (виходить з 1951 року, головний редактор – Іван Яцканин).

В м. Кошице діє редакція передач для національних меншин на телеканалі STV2. Кожний другий вівторок місяця транслюється українською мовою передача «Тележурнал національних меншин». В м. Кошице працює також українська редакція програм для національних меншин Словацького радіо, яку очолює Людмила Гар‘янська. Словацьке радіо транслює передачі українською мовою.

 Українські освітні заклади

У Словаччині діють 6 середніх навчальних закладів з вивченням української мови і літератури, у тому числі Об’єднана школа-гімназія ім. Т.Г. Шевченка м. Пряшів з українською мовою навчання. Пряшівський університет забезпечує підготовку спеціалістів за фахом «українська мова» у комбінації з іншими спеціальностями. Від 1 червня 2019 р. офіційно розпочав свою роботу створений при Пряшівському університеті Інститут україністики. Офіційну реєстрацію отримала Українська недільна школа м. Братислава.

Видатні українці в Словаччині

1) Диригент Українського народного аматорського хору «Карпати», голова Союзу скаутів українсько-русинської молоді Словаччини «Пласт» Левко Довгович; 2) голова Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, Іноземний член НАНУ, Микола Мушинка; 3) директор Музею української культури у м. Свидник Ярослав Джоганик; 4) голова Спілки українських письменників Словаччини, головний редактор українських журналів «Дукля» та «Веселка» Іван Яцканин; 5) головний редактор україномовної газети «Нове життя» Мирослав Іллюк; 6) етнограф, культурний діяч, доктор наук Мирослав Сополига; 7) журналіст, громадський діяч, в.о. голови Центральної Ради Союзу русинів-українців СР (м. Пряшів) Павло Богдан.

Міжурядові українсько-словацькі органи з питань національних меншин

Двостороння співпраця між Словаччиною та Україною у сфері забезпечення прав меншин, здійснюється на основі Угоди між Словацькою Республікою та Україною про добросусідство, дружні відносини та співпрацю, яка була підписана в червні 1993 року. У 1994 році була створена Двостороння українсько-словацька комісія з питань національних меншин, освіти і культури (Постановою КМУ від 29 грудня 1994 р №883). Дана Комісія займається питаннями української національної меншини в Словаччині та словацької національної меншини в Україні з метою збереження та підтримки їх ідентичності та культури. Комісія моніторить здійснення загальної двосторонноьої програми в галузі культури, двосторонньої співпраці у сферах освіти, науки, шкільництва національних меншин, звертає увагу на підтримку національних ЗМІ та обмінів радіо- і телепрограмами, приймає відповідні рекомендації для Уряду Словацької Республіки та Кабінету Міністрів України.

Рекомендації засідань комісій є важливим інформативним джерером для урядів країн, а також регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно, регулярна робота комісій, а також продуктивна реалізація їх рекомендацій значно посилили б ефективність національних етнополітик Словацької Республіки та України.

Практика показує важливість існування ефективної системи забезпечення прав національних та етнічних меншин. Не зважаючи на брак профільного закону, Словацька Республіка демонструє ефективні механізми функціонування етнополітики у напрямку належного забезпечення прав національних меншин, надає меншинам можливості для гуманітарного розвитку та політичної участі, співпрацює з батьківщинами ряду національних меншин (в тому числі з Україною). Зусилля словацької влади спрямовані на посилення політики взаєморозуміння та забезпечення мирного співжиття громадян Словаччини всіх національностей.

Кандидат політичних наук

доцент кафедри політології і державного управління УжНУ

Надія КІЧЕРА