Чи варто очікувати «російський майдан»?
Історія має властивість повторюватися.
Протягом ХХ століття Росія двічі стикнулася із політичними потрясіннями, що призвели до революцій та територіальних втрат. В 1917 році була повалена монархія, Російська імперія припинила своє існування; згодом територія колишньої імперії, поринула в громадянську війну і Москва, де-факто, програла Першу світову війну втративши низку територій. В 1991 році знову – в країнах соцтабору та в самому СРСР розпочалися масові протести, які призвели до масового падіння «диктатур пролетаріату»; Москва програла в «холодній війні», стався розпад Радянського союзу.
Навіть не деталізуючи всі події (це справа фахівців з історичної науки), можна віднайти кілька спільних рис між цими процесами, які передували згаданим політичним потрясінням, а саме:
1) Росія розпочала війну з надією на швидку перемогу (у випадку Російської імперії – це війна з Японією 1904-1905 рр.; у випадку СРСР – вторгнення в Афганістан). Результат – провалені військові кампанії, невдоволення широких верств суспільства.
2) Не бажання реформувати країну, бідність більшої частини суспільства, посилення економічних проблем на тлі згаданих воєнних авантюр, що і призвело до масових протестів.
3) Хибна впевненість політичного керівництва у непохитності власних позицій та влади.
Чому б схожий сценарій не стався втретє.
Протягом останніх 14 днів війни, увага української громадськості та міжнародної спільноти була зосереджена на героїчній обороні України, яка протистоїть значно чисельнішому та добре озброєному ворогу. Втім не менш важливим є аналіз подій, які відбуваються по той бік барикад.
Російські економіка та суспільство переживають агонію: рубль стрімко девальвує – щодня сягаючи свого історичного мінімуму; РФ відключають від зарубіжних сервісів – починаючи від припинення транзакцій Visa та Mastercard, завершуючи відключенням монетизації на YouTube, про що говорить практично кожен російський відео-блогер; Масовий вихід провідних західних брендів із країни-агресорки, як-от IKEA, Apple, Toyota, Mercedes-Benz та ін.; Обвалились акції російських топ-компаній – «Роснефть», «Газпром», «Лукойла», «Сбербанку» та ін. – наприклад, їх акції на Лондонській біржі втратили загалом понад 98% вартості за два тижні.
І це не усі актуальні соціально-економічні проблеми РФ, перелік яких буде тільки розширюватись.
Для російських громадян все більш реальною стає загроза повернення до рівня життя «лихих 90-х» (вихід із яких «Путін & co» представляли як свою найвеличнішу заслугу).
Зважаючи на усе це постає закономірне питання – коли росіянам увірветься терпець і вони нарешті почнуть «російський майдан».
Для відповіді на це запитання слід розуміти якісні характеристики сучасної політичної системи Росії.
Росія – показовий приклад персоналістської автократії із «закрученим» навколо диктатора державним апаратом, який стає дедалі більш репресивним.
Політичний простір Росії «зачищений під 0» від опозиції. Зараз відсутніми є як діючі опозиційні організації (ФБК розгромлено, більшість активних громадських організацій або прирівняна до «іноземних агентів» або взагалі ліквідована) так і впливові політики-опозиціонери (іронічно, але триває дванадцятий день судилища над Олексієм Навальним, який розпочався паралельно із вторгненням РФ). Наразі, в РФ важко знайти організацію чи лідера, що володіють потенціалом для спонукання росіян до протестів та виходу на вулиці.
В медійному полі домінують провладні пропагандистські ЗМІ (віднедавна заблоковані опозиційні «Ехо Москви», телеканал «Дождь» та ін.). Об’єктивна інформація про поточний стан справ на фронті та реальні втрати до населення надходить в дуже обмеженій кількості.
І найголовніше – в сучасній Росії вихід на акцію протесту прирівнюється ледь не до державної зради та спроби конституційного перевороту, що призводить до затримання, штрафів та тортур проти затриманих.
Водночас, незгідні із поточним станом справ люди виходять на вулиці російських міст, демонструючи свою відкриту антивоєнну позицію. Більше 13 тисяч затриманих на антивоєнних акціях протесту є показовим підтвердженням даної тези.
Припускаємо, що гарна картинка в телевізорі не може відволікти увагу від пустих холодильника та гаманця. Пересічні громадяни починають відчувати наслідки авантюрних рішень влади. Тривалість та чисельність протестів буде тільки зростати.
Набагато небезпечнішим для політичної верхівки є невдоволення бізнес-еліт і розкол між наближеними до влади групами інтересів, які вже відкрито виражають протест проти ведення воєнних дій в сусідній країні.
Висновок
Для початку омріяної українцями «революції в Росії», яка б відволікла її від вторгнення потрібна синхронізація вуличних протестів із бунтом серед наближених до влади еліт.
Важко визначити наскільки швидко це відбудеться, але основа для цього уже фактично сформована.
Останні коментарі