Російська Федерація проводить приховану мобілізацію для нападу на Європу

Загарбання України становить тільки одну із геополітичних цілей Кремля. Війна проти України – лише початок та привід для втягування НАТО до масштабних бойових дій. По закінченню двох місяців запеклого протистояння України російській збройній агресії, можна констатувати той факт, що плани Кремля щодо швидкого захоплення України зруйновано. В. Путін, розуміючи наближення до «точки неповернення», намагається трансформувати власні поразки в «позиції розвитку». Наразі, аналіз світових джерел OSINT дає можливість говорити про проведення прихованої мобілізації російських громадян (зокрема насильницьке залучення до бойових дій громадян України на тимчасово окупованих територіях), що свідчить про плани військового керівництва РФ щодо задіяння військової сили для реалізації вже глобальних цілей, серед яких доречно виділити:

1. Не допущення (включно за допомогою військових сил) подальшого розширення НАТО на Схід ЄС.
2. Поширення власного політичного впливу, як мінімум, на пострадянському просторі, а як максимум на території Центрально-Східної Європи (на екс-учасників колишнього “соціалістичного табору”).
3. Доведення неспроможності США та НАТО захисти своїх союзників і внесення розколу в середовище учасників Північноатлантичного альянсу. Остаточна демонстрація багатополярності світового устрою.

І таким чином, цитуючи В. Горбуліна, зазначимо, що Москва намагається зруйнувати існуючий світопорядок і створити новий, де вона відіграватиме звичну для неї роль “наддержави” (з урахуванням зміцнення позицій Китаю).

До того ж така мета Москви досить чітко дублює нацистську ідею побудови “die Neuordnung” (“Нового світового порядку”) у Європі.

Виходячи з вищенаведеного, потенційними напрямками продовження експансії Росії вважаємо наступні:

1. Скандинавія. Активізація прагнень Швеції та Фінляндії приєднатись до НАТО суттєво тривожить російське керівництво. Фактично стягування сил до Російсько-фінського кордону уже розпочалось і, очевидно, далі воно буде тільки посилюватись. Нагадаємо, що імовірне наближення НАТО до кордонів РФ стало одним із чинників агресивності в бік України. Тому публічні заяви керівництва НАТО про можливість швидкого схвалення інтеграційних прагнень Стокгольму та Гельсінкі може стати тригером для “Зимової війни v.2.0”.
2. Прибалтика. У цьому контексті пропонуємо звернути увагу на одну конкретну ділянку – Сувальський коридор, вузьку ділянку шириною 66 км., яка відділяє Калінінградську область РФ від території Білорусі. На спільних стратегічних військових навчаннях Росії та Республіки Білорусь “Захід 2017”, було продемонстровано наявність намірів Москви (хоч і теоретичних) захопити цей коридор і відрізати прибалтійських учасників НАТО (Литва, Латвія, Естонія) від їх союзників. З ідеологічної точки зору Москва сприймає приєднання трьох балтійських республік до ЄС та НАТО як зраду, а тому цілком реальним може бути спроба силою повернути їх в свою сферу впливу. З урахуванням намірів Швеції та Фінляндії приєднатись до НАТО є загроза повного домінування блоку в Балтійському морі та ізоляція Калінінградської області.

   Ба більше, в грудні 2018 році, американське видання Business Insider із посиланням на власні джерела серед військового командування США опублікувало інформацію, що Сувальський коридор розглядається як одна із найбільш імовірних точок для початку війни між НАТО та РФ.

3. Балкани. “Старі рани та образи”, які наявні на Балканському півострові розглядаються Москвою як сприятливе середовище для військово-політичних провокацій. Причиною для стимулювання загострення на Балканах з боку Росії може слугувати намагання переорієнтувати увагу Європи та США саме на цей регіон і тим самим ослабити підтримку України. Традиційно тісні політичні контакти між Сербією та Росією можуть стати інструментом для провокування нестабільності на усьому півострові. До прикладу точкою посилення конфліктності може стати загострення політичної ситуації навколо Косово або активізація сербських сепаратистів у Боснії та Герцеговині, яка демонструє прагнення приєднатись до НАТО.
4. Інформаційний фронт та диверсії. Слід також враховувати, що Росія може вдатися і до “гібридних методів” війни. Йдеться про кібератаки та масштабні кампанії по дезінформації, використання диверсійних груп, а також уже згадані неофіційна підтримка радикальних політичних організацій та сепаратистів в різних регіонах Європи.

Вказані варіанти розвитку та подальшої ескалації виглядають досить реальними на тлі розпочатої Росією війни проти України. Водночас, частина з них вже набуває чітких обрисів та починає втілюватись в життя.

Таким чином, Російська Федерація, прикриваючись «проведенням спеціальної військової операції» на території України, мобілізує людські та технічні резерви з метою створення на території України плацдарму для розвитку перспективного наступу на країни Західної Європи.

Єдиний варіант розвитку подій, при якому Росії прийдеться відмовитись від своїх агресивних планів – поразка в Україні.  

Команда ЦАРР