Закарпаття vs екологічні загрози або чому охорона довкілля є важливою складовою безпекової політики
Захист навколишнього середовища в умовах високого рівня техногенного навантаження та надмірного антропогенного впливу становить собою один із ключових пріоритетів політики безпеки. Не є виключенням і Закарпаття, яке також відчуло на собі вплив кліматичних змін на життя регіону (один із багатьох прикладів – аномально тепла зима та її вплив на сфери туризму та організації зимового відпочинку), а також наслідки безвідповідального, злочинного ставлення до природи (повені літа 2020 року, забруднення водойм, «сміттєва криза»). Без сумніву, від прийнятих сьогодні рішень щодо протидії екологічним загрозам буде залежати безпека та якість життя мешканців Закарпаття, збереження різноманіття тваринного та рослинного світу Карпат, можливості для господарської активності. Хоча санітарні та адміністративні обмеження внаслідок пандемії COVID-19 і призвели до економічних втрат та зниження рівня достатку населення доречно констатувати також зниження негативного впливу діяльності людини на навколишнє середовище внаслідок зупинки великих заводів, скасування авіарейсів, зменшення кількості транспорту на вулицях і т. д. Це показує наскільки суттєвий вплив для екологічної ситуації мають зміни звичного для нас життя. Але ж вони можуть бути не настільки радикальними, а поступовими і розумними, що не буде наносити колосальні збитки економіці та добробуту населення.
Вирішення екологічних проблем в Карпатському регіоні впливає як на життя місцевого населення так і на характер міждержавних відносин.
Для прикладу – питання вироблення спільної екологічної політики було одним із основних питань під час зустрічі голови Закарпатської ОДА О. Петрова та Генерального консула Угорщини в м. Ужгород Й. Бугайло в травні 2020 року (подолання «сміттєвої кризи», запуск сміттєпереробного заводу в с. Янош, боротьба із забрудненням річок і т. д.). На початку липня 2020 року Президентом Угорщини Я. Адером був опублікований лист-звернення до керівництва України щодо необхідності прийняття оперативних заходів у протидії забрудненню річки Тиса в регіонах, які межують із Угорщиною, зокрема Закарпатті (в листі угорського президента зазначено, що тільки за червень 2020 року в річці угорцями було виловлено більше 1 тис. кубометрів сміття).
Нижче будуть представлені не експертні висновки та конкретний дороговказ (оскільки не вважаю себе спеціалістом за цим напрямком), а радше роздуми щодо потенційних напрямків на яких би варто активізувати зусилля владі, бізнесу, науковцям та експертам, суспільству у цілому.
Відповідальне поводження із відходами. Продовжуючи тему вже згаданої вище «сміттєвої кризи» доречно зазначити, що проблема надмірного накопичення та відсутності дієвого механізму утилізації твердих побутових відходів є однією із найбільш нагальних в Закарпатській області – при населенні близько 1,25 млн. чол. кожен рік область продукує близько 300 тон відходів. Важливим є пошук інструментів раціоналізації поводження із нашим сміттям. Один із варіантів – застосування принципів «zero waste» або «нульові відходи» – підхід до організації господарської діяльності при якому забезпечується скорочення продукування відходів, їх багаторазове використання та вторинна переробка. Успішні приклади із ЄС – в столиці Італії Римі місцева влада запровадила систему, при якій кожен мешканець міста має можливість обміняти поліетиленову пляшку на проїзний квиток; В Німеччині в ціну товару закладена вартість тари і її можна здати в спеціальний автомат (Ви купили лимонад в скляній пляшці вартістю, наприклад, 1,25 євро, повернувши пляшку Ви отримаєте назад 0,25 євро). В Україні та зокрема в Закарпатті ці приклади також є – відкриття «зелених крамниць», заміна поліетиленових пакетів в супермаркетах на багаторазові тканинні, продаж паперових рушничків вироблених із вторинної сировини тощо.
Головне це застосування комплексної політики, а не одиничні прогресивні ініціативи.
Організація переробки відходів. Важливим є наявність сміттєпереробних підприємств та уникнення їх простою (до прикладу, все ще нефункціонуючий сміттєпереробний завод у с. Янош, Берегівського р-ну). Хоч побудова та забезпечення функціонування великого сміттєпереробного заводу дуже довготривала та організаційно складна ініціатива, але все ж це має стати одним із стратегічних орієнтирів у пошуку раціонального вирішення сміттєвої проблеми. Тим більше, що основні питання в правильному менеджменті та залученні інвестицій. Потенційних інвесторів та грантодавців вистачає, як і компаній що готові забезпечувати роботу відповідних потужностей (наприклад «АВЕ»). Також, необхідним є державне стимулювання створення та розвитку таких підприємств – субсидіювання, податкові пільги, використання наукових досліджень та інновацій, залучення експертів та науковців до забезпечення ефективності менеджменту на підприємствах, впровадження інновацій в процес переробки відходів і т. д.
Економія паперу. Розумію, що суспільство поки не готове до повної відмови від використання паперу заради збереження лісу, але ж можна раціонально його використовувати. Крім вже згаданої вище вторинної переробки паперу та інших побутових відходів важливим є також економне ставлення до цього ресурсу, а отже і реалізація відповідних ініціатив (перехід на електронний документообіг на підприємствах та державних установах, інформаційно-роз’яснювальна щодо повторного використання паперових виробів і т. д.). Наприклад, сфера освіти – доречною була б поступова заміна існуючих підходів до оцінки знань студентів в аспекті підготовки рефератів / курсових / бакалаврських / магістерських робіт (які в окремих елементах суттєво застаріли і не сприяють засвоєнню студентом необхідних знань та навичок) на більш інноваційні (моделювання ситуацій, організація дискусій / дебатів, «мозковий штурм» і т. д.). Можна уявити скільки дерев при цьому можна зберегти якщо для виготовлення тільки однієї тонни паперу треба зрубати 17 дерев.
Боротьба із незаконною вирубкою лісу. Питання масштабів вирубки лісу та її наслідків для безпеки регіону, особливо їх роль у появі паводків на Закарпатті, пов’язане із наявністю багатьох міфів та неточностей. Тут варто згадати експертні висновки екологині О. Станкевич-Волосянчук (https://www.youtube.com/watch?v=yKhyvv1jdeQ) щодо паводків літа 2020 р. в Закарпатті: «Ліс це потужна екосистема, яка може втримати воду, але не варто наділяти її більшими функціями, ніж є насправді. Лісові вирубки не складають основну причину паводків, вони можуть їх тільки посилити… Ділянки із суцільними вирубками складають близько 1-2% від загальної площі Карпатського лісу. На масштабний паводок вплинула не так площа вирубок, як технологія лізогатівлі, оскільки на окремих територіях проходили суцільні рубки і було зрізано більше половини території водозбору, що призводить до збільшення сили паводків і їх руйнівного ефекту». При цьому, вона констатує, що «80% лісозаготівлі на Закарпатті – незаконні».
Проте боротьба з «хижацьким» розкраданням національного багатства народу України – Карпатського лісу, повинна стати одним із ключових пріоритетів природоохоронної політики. І в даному питанні, на мій погляд, не варто «вигадувати велосипед» – як в інших сферах де наявне зловживання службовим положенням та відверте розкрадання національного багатства, необхідним є виявлення лісорубів-браконьєрів та чиновників, які їм допомагають і конкретні судові рішення. Також невід’ємним компонентом такої політики є об’єднання зусиль влади та суспільства для озеленення та відновлення карпатського лісу. Важливими є і реформи в сфері лісового господарства (включно протидія корупційним елементам), як гарантія його розвитку в Україні, оскільки занепад цієї галузі може призвести навіть до більших втрат екології ніж, власне, вирубки лісу.
Зміна свідомості та «еко-пропаганда». Важливим є усвідомлення суспільством необхідності змін в повсякденному житті, мобілізації сил та ресурсів суспільства, бізнесу, органів державної влади та місцевого самоврядування у спільній протидії загрозам екологічній безпеці. Просто проведення конференцій та семінарів, роздача буклетів та листівок із інформацією про екологічні проблеми хоч і є важливими компоненти, потребують доповнення у вигляді різносторонньої промоції захисту навколишнього середовища – поширення інформації в соціальних мережах, популярних відеохостингах та веб-сайтах, залучення до цього процесу лідерів громадської думки, активістів популярних блогерів, співаків, акторів. Основна ідея в тому щоб змінити наше звичне мислення та перетворити захист навколишнього середовище на популярне явище.
Замість висновку.
Тематика екологічної безпеки часто ігнорується в науковому середовищі та медіа-просторі, не дивлячись на посилення її актуальності на тлі глобальної невизначеності та неузгодженості політики щодо вирішення кліматичних проблем, відсутності відчутного прогресу по виконанню Паризької угоди по зміні клімату. Важливим є здійснення відповідних досліджень, обговорень, законодавче закріплення екосистемного підходу та, найголовніше, зміна нашої свідомості.
Згадані вище напрямки забезпечення екологічної безпеки не вичерпні, виокремлення та детальна характеристика усіх проблем екології регіону неможлива в такій стислій статті, а також потребує залучення експертів із екології та природоохоронної діяльності. Тому цей оглядовий матеріал – чергове нагадування про важливість протидії загрозам екологічній безпеці у нашому житті.
Дещо змінюючи давній латинський вислів – «Збережи природу і природа збереже тебе».
Останні коментарі