5 яскравих акцентів «Кримської платформи»
Як повідомляє джерело, 30-ту річницю незалежності Україна зустріла не стільки постраждалою від агресивної політики Кремля, скільки рішуче налаштованою захищати свої національні інтереси. «Ми боремося за своїх людей в Криму і на Донбасі. Бо можна тимчасово окупувати території, але неможливо окупувати любов людей до України… І вони повернуться. Бо ми – родина… Україна буде повертати не тільки своїх. Ми будемо повертати своє. Ми більше ніколи й нікому не подаруємо жодного камінчика нашої історії, не дамо «окуповувати» жодну сторінку нашої історії, «анексувати» наших письменників, наших науковців, наших спортсменів, наших героїв, які перемагали нацизм», – сказаву своїй урочистій промові президент Володимир Зеленський.
Підтвердження тому – насичений подієвий ряд останніх днів, який продемонстрував прагнення Києва і надалі посилювати суб’єктність держави в міжнародній політиці. Найбільш знаковим виявився установчий саміт «Кримська платформа» – міжнародний переговорний майданчик, покликаний повернути Крим до складу України.
Цей захід став не лише дипломатичним проривом у гібридному протистоянні з РФ після анексії півострова, але і послабив шлейф розчарування від підсумків київського візиту канцлера Німеччини Ангели Меркель. Приїхавши на переговори з Володимиром Зеленським через день після зустрічі в Москві з Владіміром Путіним, вона не змогла підтвердити гарантії енергетичної безпеки для України в результаті запуску спірного газогону «Північний потік – 2», що розділив Європу на два протиборчі табори, які виступають «за» і «проти» цього проєкту.
Меркель не озвучила також будь-яких заяв, що свідчать про можливість реального поступу в урегулюванні конфлікту на Донбасі, підтримуваного Москвою. Здавалося, що Україні нав’язують роль смиренного статиста в дискусіях впливовіших гравців. Але Київ зважився захищати свої позиції та навіть підвищувати ставки, що стало очевидним у ході робочих зустрічей і заходів саміту, що відбувся 23 серпня – напередодні святкування 30-річчя Незалежності України.
Отже, п’ять нетривіальних акцентів «Кримської платформи»:
1. Анексія Криму знову повернулася до міжнародного порядку денного
Учасниками «Кримської платформи» разом із Україною стали представники 46 держав: США, всі країни Євросоюзу та всі країни НАТО. Установчий саміт у Києві відвідали дев’ять президентів, чотири прем’єр-міністра, 17 міністрів закордонних справ або їхніх заступників, а також посли зарубіжних держав в Україні.
Цей масштабний захід перекреслив плани Росії, яка наполегливо прагне вивести тему про анексію Криму з міжнародної дискусії, зацементувати свій статус-кво на півострові та домогтися скасування санкцій ЄС і США.
Про те, що ініціатива Києва влучила в ціль, свідчить нервова реакція Міністерства закордонних справ Російської Федерації. «Будемо змушені розглядати участь окремих країн, міжнародних організацій і їхніх представників у «Кримській платформі» як посягання на територіальну цілісність РФ, що неминуче у відповідний спосіб відіб’ється на наших відносинах», – ідеться у повідомленні російського МЗС.
Символічним підтвердженням того, що «Кримська платформа» та її цілі будуються на європейських цінностях і відповідають європейському порядку денному, можна вважати дату проведення установчого саміту: 23 серпня в ЄС – День чорної стрічки, коли згадують жертв сталінізму та нацизму.
«Це європейський день, коли ми згадуємо не лише жертв тоталітарних і авторитарних режимів, а й європейські цінності, на яких будується наше суспільство: людську гідність, свободу й основні права громадян», – йдеться в заяві Ради ЄС. А в Європарламенті акцентували: «Мир і свободу ніколи не слід сприймати як належне».
Нагадаємо: в травні 1944 року Йосип Сталін, незабаром після звільнення Криму від нацистів, підписав указ про депортацію кримських татар з півострова, який є їх історичною батьківщиною. У 2015 році Україна визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
2. Мілітаризація Криму – нова загроза в Азово-Чорноморському регіоні
У складі України південна частина півострова приваблювала туристів з усього світу. А для економічної стабільності та благополуччя в його північній частині були побудовані три великих промислових підприємства («Кримська Сода», «Кримський Титан», Перекопський бромний завод), орієнтовані на енергопостачання з української території.
Системоутворюючу роль відігравали також поставки прісної води та природного газу з України (видобутку вуглеводнів на Чорноморському шельфі, як і потужностей єдиного на півострові Глібовського підземного газосховища не вистачало для його процвітання).
Після анексії Криму Росією економічні зв’язки з Україною були розірвані. Альтернативою для розвитку його території влада РФ обрала мілітаризацію. Восьмий рік поспіль півострів перетворюється на військову базу, а російська армія прагне контролювати акваторію не лише Чорного, але й Азовського моря, порушуючи норми міжнародного права.
Одна з цілей «Кримської платформи» – відновити безпеку в регіоні через посилення міжнародного партнерства з НАТО.
3. Транзит газу – гарантія безпеки
Газотранспортна система – стратегічний актив, який дістався Україні в спадок після розпаду СРСР. Зараз він слугує не лише для поставок російського газу в Європу, але й виступає запобіжником від російської агресії: зупинка транзиту обіцяє негативні наслідки для «Газпрому», гарантовані доходи якого забезпечує експорт в ЄС.
Запуск газопроводу «Північний потік – 2» в обхід України і його експлуатація на виняткових умовах, які обмежують конкуренцію на європейському газовому ринку, розірвуть згаданий взаємозв’язок і посилять ризики для безпеки нашої країни.
На полях «Кримської платформи» цю проблему обговорили міністри енергетики України, США та Німеччини. У центрі уваги Германа Галущенка, Дженніфер Гренхольм і Петера Альтмайэра було також питання збереження транзитного потенціалу України та інвестицій у «зелену» енергетичну трансформацію.
4. Росія – не лише агресор, а й окупант
Підсумком саміту «Кримської платформи» стало підписання усіма його учасниками декларації, в якій Росію визнана окупантом. Раніше через анексію Криму та підтримку сепаратистів на сході України РФ на різних рівнях визнавалася країною-агресором.
Ангела Меркель під час останнього візиту до Москви та Киэва назвала Росію також «стороною конфлікту на Донбасі» і підтримала відмову України вести прямі переговори з бойовиками, керованими з Москви.
Учасники «Кримської платформи» в своїй декларації засудили «тимчасову окупацію і незаконну анексію Криму». Країни погодилися продовжити запровадження «політичних, дипломатичних та обмежувальних заходыв» щодо РФ, закликали Росію припинити порушувати права людини в Криму і допустити в регіон міжнародних спостерігачів і правозахисників.
5. Мистецтво маленьких кроків і підтримка партнерів
Одним із головних питань саміту стала реінтеграція Криму до складу України та її перспективи. На швидкий ефект розраховувати не доводиться. У дискусіях на тематичних майданчиках про це говорили як про тривалий процес. Головне – щоби питання деокупації півострова залишався в інформаційному порядку денному ЄС, США і НАТО.
У цьому контексті показовим є досвід країн Балтії – Литви, Латвії та Естонії, які 50 років боролися за відновлення незалежності після того, як опинилися в складі СРСР: незважаючи на перешкоди, вони не відмовилися від мети і досягли свого.
Ще один приклад – Курильські острови, які Росія забрала у Японії. Це питання досі не закрите. З плином часу у відносинах між країнами знизилося напруга, вони навіть розвивають співробітництво в економіці таполітиці (щоправда, зі змінним успіхом). Але за кожної нагоди Японія не гає можливості нагадати про інцидент, аби чинити тиск на Москву в необхідних питаннях.
Мета в тому, щоби підвищувати ціну анексії Криму для РФ через політичний тиск і економічні обмеження (санкції). При такому розкладі на певному етапі в Кремлі, можливо, ухвалять рішення про повернення півострова до складу України (і для цього залишаються актуальними економічні передумови, пов’язані з його забезпеченням прісною водою й електроенергією).
Інший потенційний сценарій – це підвищення привабливості України для жителів Криму, щоби вони самі захотіли повернутися до складу республіки і домоглися свого. Для цього Київ має не лише посилювати тиск на Росію, але і продовжувати реформи для підвищення якості життя в країні.
Йдеться також про підвищення ставок у переговорному процесі за участю російської сторони. Інформаційний і дискусійний майданчик «Кримської платформи» покликаний стати ефективним політичним інструментом для посилення позицій України на міжнародній арені в цілому, а не тільки в контексті Криму.
Важливим моментом є те, що декларація, підписана учасниками установчого саміту – це відкритий документ, до якого можуть приєднатися нові країни. Володимир Зеленський запрошує в це коло і Росію. «Окупація Криму почалася в Москві, деоккупація почалася в Києві», – заявив президент України.
Але для успіху «необхідні спільні зусилля та підтримка питання про деокупацію українського півострова на міжнародному рівні», щоби «синергія зусиль» змусила Росію сісти за стіл переговорів.
Останні коментарі