ABSENS CARENS, РУСИНИ…

Пріоритетна увага до «кримського питання» в останні роки засвідчує динаміку позитивних кроків сучасного українського політикуму, як провладного, так і опозиційного, щодо кримських татар. І тут, звичайно, є певні успіхи. Лише за літні місяці 2021 року доволі потужно в публічному просторі на міжрегіональному та міжнародному рівні звучить «Кримська платформа» – ініціатива української дипломатії з об’єднання у світі проукраїнської коаліції з визволення Криму, до якої вже зголосилося майже три десятки країн. У окремих регіонах України проведено круглі столи в рамках підготовки відповідного саміту, що візуалізує консолідацію українців у цьому питанні, що також є значним успіхом у відстоюванні територіальної цілісності України. І ось наприкінці липня кримські татари отримали чергову підтримку – законодавче визнання статусу корінного народу. І це теж прекрасно, вітається! Стратегія влади більш-менш зрозуміла (навіть при існуванні й іміджевих цілей) і є реальні сподівання на те, що серпневий саміт Кримської платформи справді наблизить Крим до України…

У контексті цього рішення про статус корінного народу вкотре актуалізувалося ще одне питання, яке позиціонується як «давня» регіональна проблема Закарпаття, а врешті – подається і як «ахілесова п’ята» України. Мова про визнання корінним народом русинів. Виходячи з позиції майже завжди позитивних рішень законодавчих ініціатив провладної більшості, можна було розраховувати на успіх і в цьому питанні. Але за умов, що русини цього разу потраплять у перелік цих «щасливців». І тут цікавою та дивною виявилася думка всіх учасників проблемної дискусії, а особливо політичних лобістів русинів серед парламентських та інших політичних сил.

Перш за все, стала відомою з цього приводу позиція Офісу Президента. Без будь-яких зайвих пояснень було в авральний спосіб проанонсовано, що це питання стосується виключно кримських татар. Це було підтверджено й офіційною заявою: «Врегулювання цього питання назріло давно, і ми нарешті маємо поставити в ньому крапку». Інформація ж про інші корінні народи України у команді Зеленського відсутня. І це при тому, що на Закарпатті значна частина прихильників русинства на виборах свідомо голосували за партію «Слуга народу» з розрахунку на позитивні зрушення в цьому питанні.

По друге, дивну позицію зайняли політичні лобісти «русинського питання» – ОПЗЖ та окремі депутати з інших парламентських фракцій і груп. Із їхніх вуст неодноразово озвучувалися принципові заяви щодо визнання русинів чи то окремою національністю, чи надання їм іншого, окремого статусу. І ось – дивина! За такого високого шансу, коли законодавча ініціатива мала 100-відсоткову перспективу прийняття рішення парламентарями, ці лобісти якось впали у летаргічний сон. Що сталося і які пояснення? Про це їх слід запитати всім тим закарпатським електоратом, серед яких прихильників ОПЗЖ і «За майбутнє», московського православ’я та русинства є стала й консолідована більшість. Промовчали й їхні менш статусні колеги – депутати місцевих рад, регіональні партійні діячі, котрі «в темі». Тут у прихильників русинства питань до традиційних «партнерів» ще більше ніж до «слуг народу»…

Врешті, третє. І самі русинські громадські організації якось тихо провели цей «актуальний» для них час і не проявили сконсолідованої активності. Невідомо чи проводились якісь спільні зустрічі чи консультації з парламентарями-лобістами, але бодай якихось активних зусиль до вирішення цієї проблеми проявлено не було…

Так чи інакше, але все це разом вилилося у суцільне ігнорування «русинського питання» на законодавчому рівні. І якщо раніше, прихильники русинства в унісон звинувачували у всіх своїх невдачах Україну, українську владу (особливо до «Зеленського періоду»), то зараз, вочевидь, пасивність і невирішення їхнього статусу лежить виключно на їхній совісті. І це при тому, що шанси актуалізувати проблему «під кримський шумок» таки були достатньо високими.

А тим часом, 9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу і цього разу це справжнє свято для кримських татар. А прихильники русинів знову чекатимуть на наступний шанс. Але мабуть спершу – на надійних лобістів. Адже виходить «аbsens carens», що означає з латинської – «відсутній сам собі шкодить»…