Шлях до перемоги: підсумки першого року протистояння України широкомасштабному російському вторгненню

Минув рік з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Як російські мілітаристи, так і окремі західні аналітики відводили Україні три дні… Однак Україна не зламалась ні через три дні, ні через три місяці, ні через рік.

Водночас російська армія протягом цього року зазнала численних невдач. Найперша поразка спіткала москву в перший тиждень війни, коли російські стратеги усвідомили, що захопити столицю України вони не зможуть. Саме тоді стало зрозуміло, що тк. зв. «друга армія світу» – це фікція.  В подальшому під натиском ЗСУ та інших військових формувань була змушена відступати із Київської, Чернігівської та Сумської областей.

Після визволення згаданих областей українці та міжнародна спільнота стали свідками звірств російських військових, які повністю ігноруючи людську мораль та гуманізм катували, мордували та страчували мирне населення в Бучі, Гостомелі, Ірпені та інших містах.

Стало очевидним – це не просто війна за збереження української державності, це боротьба за виживання, боротьба із абсолютним злом.

На міжнародній арені сформувалась коаліція свободи – альянс західних демократій, що стали єдиним фронтом із Україною та прийняли рішення підтримувати її усіма можливими засобами (в економічному, дипломатичному та військовому сенсах). І якщо на початковому етапі війни йшлося про переносні протитанкові та зенітно-ракетні комплекси то вже згодом в Україну направлялась броньована техніка, сучасні артилерія, системи залпового вогню та протиповітряної оборони, а наразі йдеться вже про поставки західних танків та навіть бойової авіації.

росія ж стала країною-вигнанцем та лідером за кількістю накладених санкцій, випередивши за цим показником Іран та Північну Корею. Втративши найбільш боєздатні підрозділи та свою найбільш сучасну військову техніку господарі кремля звузили свої «загарбницькі апетити» до захоплення Сходу та Півдня України.

Водночас українське військо збиралось із силами для проведення свого власного наступу, який і стався восени 2022 року в Харківській та Херсонській областях. Після успіхів України російська верхівка усвідомила необхідність проведення мобілізації та паралельно розпочала терор мирного населення (зокрема шляхом ударів по цивільній інфраструктурі, енергетичних об’єктах) продовжуючи повторювати, що «все идет по плану».

Опір українців агресору триває…

Українці вірять в перемогу, інтеграцію України в євроатлантичний цивілізаційний простір та її успішну відбудову.

Разом ми зможемо відбудувати міста, будинки, дороги, лікарні, школи та дитячі садки.

Єдине, що ми ніколи не повернемо – це життя вбитих російськими загарбниками українців…  українських військових, волонтерів, цивільних осіб… жінок та дітей…

Слід завжди пам’ятати, яку ціну було сплачено за нашу свободу.

24 лютого – дата, яка назавжди буде викарбувана в пам’яті кожного українця…

Віримо в українських захисників та захисниць! Віримо в Україну! Віримо в перемогу!

Команда ЦАРР